| 1 | Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному? |
| 2 | І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них, |
| 3 | і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне. |
| 4 | Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному. |
| 5 | І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає. |
| 6 | Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській. |
| 7 | Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить! |
| 8 | Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний. |
| 9 | І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло. |
| 10 | Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного. |
| 11 | Син бо чоловічий прийшов спасати загублене. |
| 12 | Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної? |
| 13 | І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили. |
| 14 | Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих. |
| 15 | Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого; |
| 16 | коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово. |
| 17 | Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник. |
| 18 | Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі. |
| 19 | Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі. |
| 20 | Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них. |
| 21 | Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз? |
| 22 | Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи. |
| 23 | Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх. |
| 24 | Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів. |
| 25 | Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати. |
| 26 | Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам. |
| 27 | Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг. |
| 28 | Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен. |
| 29 | Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі. |
| 30 | Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг. |
| 31 | Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось. |
| 32 | Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене; |
| 33 | чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував? |
| 34 | І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому. |
| 35 | Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх. |
