| 1 | І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом. |
| 2 | І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там. |
| 3 | І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину? |
| 4 | Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, - чоловіком і жінкою втворив їх? |
| 5 | І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно; |
| 6 | так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. |
| 7 | Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею? |
| 8 | Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так. |
| 9 | Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю - хиба за перелюб - та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб. |
| 10 | Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись. |
| 11 | Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано. |
| 12 | Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить. |
| 13 | Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм. |
| 14 | Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне. |
| 15 | І, положивши руки на них, пійшов звідтіля. |
| 16 | І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне? |
| 17 | Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї. |
| 18 | Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво; |
| 19 | Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого. |
| 20 | Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї? |
| 21 | Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною. |
| 22 | Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі. |
| 23 | Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне. |
| 24 | Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. |
| 25 | Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся? |
| 26 | Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе. |
| 27 | Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам? |
| 28 | Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих. |
| 29 | І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне. |
| 30 | Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї - перві. |
