| 1 | Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій. |
| 2 | І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій. |
| 3 | І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла, |
| 4 | і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли. |
| 5 | Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само. |
| 6 | Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла? |
| 7 | Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите. |
| 8 | Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих. |
| 9 | І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию. |
| 10 | Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию. |
| 11 | І взявши вони, нарекали на господаря, |
| 12 | говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку. |
| 13 | Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною? |
| 14 | Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі. |
| 15 | Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий? |
| 16 | Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних. |
| 17 | І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них: |
| 18 | Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть; |
| 19 | і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне. |
| 20 | Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него. |
| 21 | Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму. |
| 22 | Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо. |
| 23 | І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого. |
| 24 | І почувши десять, ремствували на двох братів. |
| 25 | Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними. |
| 26 | Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою; |
| 27 | і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом, |
| 28 | як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих. |
| 29 | І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу. |
| 30 | І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. |
| 31 | Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів. |
| 32 | І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам? |
| 33 | Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились. |
| 34 | Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним. |
