| 1 | А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників, |
| 2 | глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї. |
| 3 | І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх. |
| 4 | Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи: |
| 5 | Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної. |
| 6 | Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус, |
| 7 | і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї. |
| 8 | Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу. |
| 9 | Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах. |
| 10 | А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий? |
| 11 | Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського. |
| 12 | І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби; |
| 13 | і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників. |
| 14 | І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх. |
| 15 | Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались, |
| 16 | і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу? |
| 17 | І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там. |
| 18 | Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв. |
| 19 | І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця. |
| 20 | І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця! |
| 21 | Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся; |
| 22 | і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите. |
| 23 | А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть? |
| 24 | Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. |
| 25 | Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому? |
| 26 | коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка. |
| 27 | І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю. |
| 28 | Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийшовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм. |
| 29 | Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов. |
| 30 | І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов. |
| 31 | Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже. |
| 32 | Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому. |
| 33 | Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав. |
| 34 | Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його. |
| 35 | І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували. |
| 36 | Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само. |
| 37 | На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого. |
| 38 | Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його. |
| 39 | І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили. |
| 40 | Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим? |
| 41 | Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї. |
| 42 | Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших? |
| 43 | Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його. |
| 44 | І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того. |
| 45 | І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить. |
| 46 | І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка. |
