| 1 | І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи: |
| 2 | Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму; |
| 3 | і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти. |
| 4 | Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє. |
| 5 | Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу; |
| 6 | а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали. |
| 7 | Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх. |
| 8 | Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні. |
| 9 | Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє. |
| 10 | І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей. |
| 11 | Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу; |
| 12 | і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав. |
| 13 | Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів. |
| 14 | Багато бо званих, мало ж вибраних. |
| 15 | Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові. |
| 16 | І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей. |
| 17 | Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї? |
| 18 | Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри? |
| 19 | Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария. |
| 20 | І рече до них: Чиє обличчє се й надпись? |
| 21 | Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові. |
| 22 | І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли. |
| 23 | Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його, |
| 24 | говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму. |
| 25 | Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму; |
| 26 | так само й другий брат, і третїй, аж до семого. |
| 27 | Опісля ж усїх умерла й жінка. |
| 28 | Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вона жінкою? всї бо мали її. |
| 29 | Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої. |
| 30 | Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі. |
| 31 | Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого: |
| 32 | Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих. |
| 33 | І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його. |
| 34 | Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того. |
| 35 | І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи: |
| 36 | Учителю, котора заповідь велика в законї? |
| 37 | Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю. |
| 38 | Се перва й велика заповідь. |
| 39 | Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого. |
| 40 | На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять. |
| 41 | Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус, |
| 42 | глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів. |
| 43 | Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи: |
| 44 | Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх? |
| 45 | Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? |
| 46 | І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи. |
