| 1 | І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну. |
| 2 | Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано. |
| 3 | Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту? |
| 4 | І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас. |
| 5 | Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих. |
| 6 | Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець. |
| 7 | Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях. |
| 8 | Все ж се почин горя. |
| 9 | Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого. |
| 10 | І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного. |
| 11 | І багато лжепророків устане, й зведуть многих. |
| 12 | І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих. |
| 13 | Хто ж видержить до останку, той спасеть ся. |
| 14 | І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець. |
| 15 | Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє), |
| 16 | тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори; |
| 17 | хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї; |
| 18 | і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою. |
| 19 | Горе ж важким і годуючим під той час! |
| 20 | Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу: |
| 21 | буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде. |
| 22 | І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї. |
| 23 | Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри. |
| 24 | Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних. |
| 25 | Оце ж наперед сказав я вам. |
| 26 | Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри. |
| 27 | Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого. |
| 28 | Де бо є труп, там збирати муть ся вірли. |
| 29 | І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся. |
| 30 | І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою. |
| 31 | І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його. |
| 32 | Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто. |
| 33 | Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима. |
| 34 | Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся. |
| 35 | Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть. |
| 36 | Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій. |
| 37 | Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого. |
| 38 | Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег, |
| 39 | та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого. |
| 40 | Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зоставить ся. |
| 41 | Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся. |
| 42 | Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде. |
| 43 | Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодїй, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї. |
| 44 | Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде. |
| 45 | Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору? |
| 46 | Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так. |
| 47 | Істино глаголю вам: Що поставить його над усїм добром своїм. |
| 48 | А которий лукавий слуга казати ме в серцї своїм: Забарить ся мій пан прийти, |
| 49 | та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями; |
| 50 | то прийде пан того слуги дня, якого не сподїваєть ся, і години, якої не відає, |
| 51 | та й відлучить його, й долю його з лицемірами положить: там буде плач і скреготаннє зубів. |
