| 1 | Тодї уподобить ся царство небесне десяти дївчатам, що, взявши каганцї свої, вийшли назустріч женихові. |
| 2 | Пять же були з них розумні, а пять необачні. |
| 3 | Котрі необачні, взявши каганцї свої, не взяли з собою олїї. |
| 4 | Розумні ж узяли олїї в пляшечки свої з каганцями своїми. |
| 5 | Як же жених барив ся, задрімали всї, та й поснули. |
| 6 | О півночі ж постав крик: Ось жених ійде; виходьте назустріч йому! |
| 7 | Тодї повставали всї дївчата тиї, та й украсили каганцї свої. |
| 8 | Необачні ж казали до розумних: Дайте нам олїї вашої, бо каганцї наші гаснуть. |
| 9 | Відказали ж розумні, говорячи: Щоб не стало нам і вам; а йдїть лучче до тих, що продають, та й купіть собі. |
| 10 | Як же йшли вони купувати, прийшов жених; і що були готові, увійшли з ним на весїллє; і зачинено двері. |
| 11 | Опісля ж приходять і другі дївчата, та й кажуть: Господи, Господи, відчини нам. |
| 12 | Він же, озвавшись, рече: Істино глаголю вам: Не знаю вас. |
| 13 | Отим же то пильнуйте, бо не знаєте дня, нї години, коли Син чоловічий прийде. |
| 14 | Бо, як чоловік, відїжджаючи, прикликав слуги свої, і передав їм достатки свої, |
| 15 | і одному дав пять талантів, другому два, иншому ж один, кожному по його сназї, та й відїхав зараз. |
| 16 | Пійшовши ж той, що взяв пять талантів, орудував ними, й придбав других пять талантів. |
| 17 | Так само й той, що два, придбав і він других два. |
| 18 | Той же, що взяв один, пійшовши, закопав у землю, і сховав срібло пана свого. |
| 19 | По довгому ж часу, приходить пан слуг тих, і бере перелїк із них. |
| 20 | І, приступивши той, що взяв пять талантів, принїс і других пять талантів, говорячи: Пане, пять талантів менї передав єси; ось других пять талантів придбав я ними. |
| 21 | Рече ж до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. |
| 22 | Приступивши ж і той, що взяв два таланти, сказав: Пане, два таланти менї передав єси; ось других два таланти придбав я ними. |
| 23 | Рече до него пан його: Гаразд, слуго добрий і вірний: у малому був єси вірен, над многим поставлю тебе. Увійди в радощі пана твого. |
| 24 | Приступивши ж і той, що взяв один талант, сказав: Пане, знав я тебе, що жорстокий єси чоловік, що жнеш, де не сїяв, і збираєш, де не розсипав; |
| 25 | і, злякавшись, пійшов та сховав твій талант у землї. Оце ж маєш твоє. |
| 26 | Озвав ся ж пан його й рече до него: Лукавий слуго й лїнивий, знав єси, що жну, де не сїяв, і збираю, де не розсипав: |
| 27 | так треба було оддати срібло моє міняльникам, і, прийшовши, взяв би я своє з лихвою. |
| 28 | Візьміть же від него талант, та дайте тому, що має десять талантів. |
| 29 | Кожному бо маючому всюди дасть ся, і надто мати ме; у немаючого ж, і що має, візьметь ся від него. |
| 30 | І викиньте слугу нїкчемного у темряву надвірню: там буде плач і скреготаннє зубів. |
| 31 | Як же прийде Син чоловічий у славі своїй, і всї сьвяті ангели з ним, тодї сяде він на престолї слави своєї; |
| 32 | і зберуть ся перед него всї народи; й відлучить він їх одних од других, як пастух одлучує овець од козлів; |
| 33 | і поставить овець по правицї в себе, а козлів по лївицї. |
| 34 | Тодї скаже царь тим, що по правицї в него: Прийдїть, благословенні Отця мого, осягнїть царство, приготовлене вам од основання сьвіту. |
| 35 | Бо я голодував, а ви дали менї їсти; жаждував, і напоїли мене; був чуженицею, і прийняли мене; |
| 36 | нагий, і з'одягли мене; недугував, і одвідали мене; був у темницї, і прийшли до мене. |
| 37 | Озвуть ся тодї до него праведні, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, та й накормили? або жадного, та й напоїли? |
| 38 | Коли ж бачили тебе чуженицею, та й прийняли? або нагим, та й з'одягли? |
| 39 | Коли ж бачили тебе недужим, або в темницї, та й прийшли до тебе? |
| 40 | І озвавшись цар, промовить до них: Істино глаголю вам: Скільки раз ви чинили се одному з сих братів моїх найменших, менї чинили. |
| 41 | Тодї скаже він і до тих, що по лївицї: Ідїть од мене, прокляті, ув огонь вічний, приготовлений дияволові та ангелам його: |
| 42 | бо я голодував, і не дали ви менї їсти; жаждував, і не напоїли мене; |
| 43 | був чуженицею, і не прийняли мене; нагим, і не з'одягли мене; недужим і в темницї, і не одвідали мене. |
| 44 | Тодї озвуть ся до него й сї, кажучи: Господи, коли ми бачили тебе голодного, або жадного, або чуженицею, або нагого, або недужого, або в темницї, та й не послужили тобі? |
| 45 | Озветь ся тодї до них і промовить, глаголючи: Істино глаголю вам: Скільки раз не чинили ви сього одному з сих найменших, і менї не чинили. |
| 46 | І пійдуть сї на вічні муки, а праведні на життє вічне. |
