| 1 | І сталось, як скінчив Ісус, усї цї слова, рече до учеників своїх: |
| 2 | Ви знаєте, що через два днї буде пасха, й Сина чоловічого видадуть на розпяттє. |
| 3 | Тодї зібрались архиєреї, та письменники, та старші людські у двір до архиєрея, на прізвище Каяфи, |
| 4 | і радились, щоб узяти Ісуса підступом і вбити. |
| 5 | Та казали: Тільки не в сьвято, щоб не було бучі між народом. |
| 6 | Як же був Ісус у Витанїї в господї в Симона прокаженого, |
| 7 | приступила до Него жінка, маючи посудинку предорогого мира, та й злила на голову Йому, як сидїв за столом. |
| 8 | Побачивши ж ученики Його, сердились, кажучи: На що така втрата? |
| 9 | Можна бо було се миро продати дорого та дати вбогим. |
| 10 | Зрозумівши ж Ісус, рече до них: Що ви смутите жінку? дїло бо добре вчинила на менї. |
| 11 | Всякого бо часу маєте вбогих із собою, мене ж не всякого часу маєте. |
| 12 | Зливши бо вона миро се на тїло моє, на погребеннє моє зробила. |
| 13 | Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. |
| 14 | Тодї, пійшовши один з дванайцятьох, на ймя Юда Іскариоцький, до архиєреїв, |
| 15 | каже: Що хочете дати менї, а я вам видам Його? Вони ж поставили йому трийцять срібняків. |
| 16 | І з того часу шукав нагоди, щоб Його видати. |
| 17 | У первий же день опрісночний приступили ученики до Ісуса, кажучи Йому: Де хочеш, щоб приготовили Тобі їсти пасху? |
| 18 | Він же рече: Йдїть у город до оттакого, та скажіть йому: Учитель рече: Час мій близько; у тебе зроблю пасху з учениками моїми. |
| 19 | І зробили ученики, як повелїв їм Ісус; і приготовили пасху. |
| 20 | Як же настав вечір, сїв Він за столом із дванайцятьма. |
| 21 | І, як вони їли, рече: Істино глаголю вам, що один з вас зрадить мене. |
| 22 | І, засумівши тяжко, почали говорити до Него кожен з них: Аже ж не я, Господи? |
| 23 | Він же, озвавшись, рече: Хто вмочає зо мною руку в миску, той зрадить мене. |
| 24 | Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. |
| 25 | Озвав ся ж Юда, зрадник Його, й каже: Аже ж не я, учителю? Рече до него: Ти сказав єси. |
| 26 | Як же вони їли, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав, і давав ученикам, і рече: Прийміть, їжте: се єсть тїло моє. |
| 27 | І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, глаголючи: Пийте з неї всї; |
| 28 | се бо єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся на оставленнє гріхів. |
| 29 | Глаголю ж вам: Що не пити му від нинї з сього плоду винограднього аж до дня того, коли його пити му з вами новим у царстві Отця мого. |
| 30 | І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. |
| 31 | Тодї рече до них Ісус: Всї ви поблазнитесь мною сієї ночи. Писано бо: Поражу пастиря, і розсиплють ся вівцї стада. |
| 32 | По воскресенню ж моїм попереджу вас у Галилею. |
| 33 | Озвав ся ж Петр і каже до Него: Хоч усї поблазнять ся Тобою, я нїколи не зблазнюсь. |
| 34 | Рече до него Ісус: Істино глаголю тобі: Що сієї ночі, перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. |
| 35 | Каже Йому Петр: Хоч би менї з Тобою і вмерти, не відречусь Тебе. Так і всї ученики казали. |
| 36 | Тодї приходить з ними Ісус на врочище Гетсиман, і рече до учеників: Сидїть тут, поки, пійшовши, помолюсь оттам. |
| 37 | І взяв із собою Петра та двох синів Зеведєвих, і почав скорбіти та вдаватись у тугу. |
| 38 | Тодї рече до них: Тяжко сумна душа моя аж до смертї. Підождїть тут, і не спїте зо мною. |
| 39 | І пройшовши трохи далїй, припав лицем своїм, молячись і глаголючи: Отче мій, коли можна, нехай мимо йде від мене чаша ся; тільки ж не як я хочу, а як Ти. |
| 40 | І приходить до учеників, і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Так не змогли ви однієї години попильнувати зо мною? |
| 41 | Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли в спокусу. Дух то охочий, тїло ж немошне. |
| 42 | Знов, удруге відійшовши, молив ся, глаголючи: Отче мій, як не може ся чаша мимо йти від мене, коли не пити му її, нехай станеть ся воля твоя. |
| 43 | І, прийшовши, знаходить їх знов сплячих, були бо очі в них важкі. |
| 44 | І, зоставивши їх, пійшов ізнов, і моливсь утретє, промовляючи те ж саме слово. |
| 45 | Тодї приходить до учеників своїх, і рече їм: Спіть уже й спочивайте, ось настиг час, і Син чоловічий буде виданий у руки грішникам. |
| 46 | Уставайте, ходїмо: ось наближуєть ся зрадник мій. |
| 47 | Ще він говорив, коли се Юда, один з дванайцяти, приходить, а з ним багато народу з мечами й дручєм, од архиєреїв та старших людських. |
| 48 | Зрадник же Його дав знак їм, кажучи: Кого я поцїлую, той і єсть він: беріть його. |
| 49 | І, зараз приступивши до Ісуса, каже: Радуй ся, учителю; та й поцїлував Його. |
| 50 | Ісус же рече йому: Друже, чого прийшов єси? Тодї, приступивши, наложили руки на Ісуса, та й узяли Його. |
| 51 | І ось один з тих, що з Ісусом, простягши руку, вихопив меча свого, й, вдаривши слугу архиєрейського, відтяв йому вухо. |
| 52 | Тодї рече до него Ісус: Верни меч твій в місце його: всї бо, що візьмуть ся за меч, од меча погинуть. |
| 53 | Або думаєш, що не міг би нинї вблагати Отця мого, й приставив би менї більш дванайцяти легионів ангелів? |
| 54 | Як же тодї справдились би писання, що так мусить статись? |
| 55 | Тієї ж години рече Ісус до народу: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями, брати мене? Щодня сидїв я в вас, навчаючи в церкві, і не брали мене. |
| 56 | Се ж усе стало ся, щоб справдились писання пророчі. Тодї всї ученики, покинувши Його, повтїкали. |
| 57 | Вони ж, узявши Ісуса, повели Його до Каяфи архиєрея, де письменники та старші зібрались. |
| 58 | Петр же йшов слїдом за Ним оддалеки до двору архиєрейського, і, ввійшовши в двір, сїв із слугами, щоб бачити конець. |
| 59 | Архиєреї ж, і старші, і вся рада шукали кривого сьвідчення на Ісуса, щоб Його вбити, |
| 60 | і не знайшли. І коли багато лжесьвідків поприходило, не знайшли. Опісля ж, приступивши два лжесьвідки, |
| 61 | говорили: Сей казав: Я можу зруйнувати церкву Божу, й за три днї збудувати її. |
| 62 | І, вставши архиєрей, каже до Него: Нїчого не відказуєш, що сї проти Тебе сьвідкують? |
| 63 | Ісус же мовчав. І, озвавшись архиєрей, каже до Него: Заклинаю Тебе Богом живим, щоб сказав нам, чи Ти єси Христос, Син Божий? |
| 64 | Рече йому Ісус: Ти сказав єси. Тільки ж глаголю вам: Від нинї побачите Сина чоловічого, по правицї сили, й грядущого на хмарах небесних. |
| 65 | Тодї архиєрей роздер одежу свою, кажучи: Ось сказав хулу; на що нам іще сьвідків? Ось тепер чули хулу Його; |
| 66 | як вам здаєть ся? Вони ж, озвавшись, сказали: Винен єсть смерти. |
| 67 | Тодї плювали в лице Йому, й били по щоках Його, і знущались із Него, |
| 68 | кажучи: Проречи нам, Христе, хто се вдарив Тебе? |
| 69 | Петр же знадвору сидїв у дворі. І приступила до него одна дївчина, кажучи: І ти був з Ісусом Галилейським. |
| 70 | Він же відрік ся перед усїма, кажучи: Не знаю, що говориш. |
| 71 | Як же вийшов він до воріт, побачила його друга, та й каже до тих, що там були: І сей був з Ісусом Назарейським. |
| 72 | І знов одрік ся він, кленучись: Що не знаю чоловіка. |
| 73 | Трохи ж згодом, приступивши ті, що стояли, кажуть Петрові: Справдї й ти єси з них, бо й твоя говірка виявляє тебе. |
| 74 | Тодї почав він проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка. І зараз півень запіяв. |
| 75 | І згадав Петр слово Ісуса, промовлене до него: Що перше нїж півень запіє, тричі відречеш ся мене. І, вийшовши геть, плакав гірко. |
