| 1 | Як же настав ранок, зробили раду всї архиєреї й старші людські на Ісуса, щоб убити Його; |
| 2 | і, звязавши Його, повели тай передали Його Понтийському Пилату, ігемонові. |
| 3 | Тодї, побачивши Юда, зрадник Його, що Його осуджено, розкаяв ся, і вернув трийцять срібняків архиєреям та старшинї, |
| 4 | кажучи: Згрішив я, зрадивши кров невинну. Вони ж сказали: Що нам до того? ти побачиш. |
| 5 | І, покинувши він срібняки в церкві, вийшов і відійшовши, повісив ся. |
| 6 | Архиєреї ж, взявши срібняки, сказали: Не годить ся класти їх у скарбоню, бо се цїна крові. |
| 7 | Зробивши ж раду, купили за них ганчарське поле, щоб ховати на йому захожих. |
| 8 | Через се зветь ся поле се Кріваве Поле по сей день. |
| 9 | Тодї справдилось, що сказав Єремія пророк, глаголючи: І взяли вони трийцять срібняків, цїну цїненного, котрого цїнено з синів Ізраїля, |
| 10 | і дали їх на ганчарське поле, як повелїв менї Господь. |
| 11 | Ісус же стояв перед ігемоном; і питав Його ігемон, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Ісус же рече йому: Ти сказав єси. |
| 12 | А, як винуватили Його архиєреї та старші, не відказував нїчого. |
| 13 | Тодї каже до Него Пилат: Хиба не чуєш, скільки сьвідкують на Тебе? |
| 14 | І не відказав Він йому нї на одно слово, так що ігемон вельми дивував ся. |
| 15 | На сьвято ж звик був ігемон одпускати народові одного вязника, которого вони хотїли. |
| 16 | Мали ж тодї знаного вязника, на прізвище Вараву. |
| 17 | Як же вони зібрались, сказав їм Пилат: Кого хочете, щоб одпустив вам: Вараву, чи Ісуса, на прізвище Христа? |
| 18 | Знав бо, що через зависть видали Його. |
| 19 | Як же сидїв він на судищі, прислала до него жінка його кажучи: Нїчого тобі й праведнику сьому; багато бо терпіла я сьогоднї вві снї через Него. |
| 20 | Архиєреї ж і старші наустили народ, щоб випросили Вараву, Ісуса ж убили. |
| 21 | Озвав ся ж ігемон і рече до них: Кого хочете з двох, щоб випустив вам? Вони ж сказали: Вараву. |
| 22 | Каже до них Пилат: Що ж оце робити му з Ісусом, на прізвище Христом? Кажуть йому всї: Нехай буде розпятий. |
| 23 | Ігемон же каже: Що бо злого зробив? Вони ж кричали ще гірш: Нехай буде розпятий. |
| 24 | Бачивши ж Пилат, що нїчого не врадить, а ще більш росте буча, взявши води, помив руки перед народом, і каже: Невинен я крові праведника сього; ви побачите. |
| 25 | І, озвавшись увесь народ, сказав: Кров Його на нас і на дїти наші. |
| 26 | Тодї відпустив їм Вараву; Ісуса ж, побивши, передав, щоб розпято Його. |
| 27 | Тодї воїни ігемонові, взявши Ісуса на судище, зібрали на Него всю роту. |
| 28 | І, роздягнувши Його, накинули на Него червоний плащ; |
| 29 | і, сплївши вінець із тернини, положили на голову Йому, а тростину в правицю Його; і кидаючись на колїна перед Ним, насьміхались із Него, кажучи: Радуй ся, царю Жидівський! |
| 30 | І, плюючи на Него, брали тростину, й били по голові Його. |
| 31 | І, як насьміялись із Него, зняли з Него плащ, і надїли на Него одежу Його, й повели Його на розпяттє. |
| 32 | Виходячи ж, знайшли чоловіка Киринейського, на ймя Симона; сього заставили нести хрест Його, |
| 33 | І прийшовши на врочище (місце) Голгота, чи то б сказати Черепове місце, |
| 34 | дали Йому пити оцту, змішаного з жовчю; і, покуштувавши, не хотїв пити. |
| 35 | Розпявши ж Його, подїлили одежу Його, кинувши жереб, щоб справдилось, що сказав пророк: Подїлили собі шати мої, й на одежу мою кинули жереб. |
| 36 | І, посїдавши, стерегли Його там; |
| 37 | і прибили над головою Його написану вину Його: Се Ісус, цар Жидівський. |
| 38 | Тодї розпято з Ним двох розбійників, одного по правицї, а другого по лївицї. |
| 39 | Мимойдучі ж хулили Його, киваючи головами своїми, |
| 40 | і кажучи: Ти, що руйнуєш церкву, й за три днї будуєш її, спаси ся сам. Коли ти Син Божий, зійди з хреста. |
| 41 | Так само ж і архиєреї, насьміхаючись із письменниками та старшими, казали: |
| 42 | Инших спасав, а себе не може спасти. Коли Він царь Ізраїлський, нехай тепер зійде з хреста, й ввіруємо в Него; |
| 43 | Він уповав на Бога; нехай тепер визволить Його, коли хоче Його; казав бо: Я Син Божий. |
| 44 | Так само й розбійники, що були розпяті з Ним, докоряли Йому. |
| 45 | Від шестої ж години настала темрява по всїй землї до години девятої. |
| 46 | Коло девятої ж години покликнув Ісус великим голосом, глаголючи: Ілі, Ілі лама савахтані; те єсть: Боже мій, Боже мій, чом мене покинув єси? |
| 47 | Деякі ж, що там стояли, почувши, казали: Що Ілию кличе сей. |
| 48 | І зараз, побігши один із них, і взявши губку, сповнивши оцтом і, настромивши на тростину, поїв Його. |
| 49 | Останнї ж казали: Нехай; побачимо, чи прийде Ілия спасати Його. |
| 50 | Ісус же, знов покликнувши великим голосом, зітхнув духа. |
| 51 | І ось завіса церковня роздерлась надвоє од верху до низу, й земля затрусилась, і скелї порозпадались; |
| 52 | і гроби порозкривались; і многі тїла сьвятих усопших повставали, |
| 53 | і, вийшовши з гробів після воскресення Його, поприходили у сьвятий город, і показались многим. |
| 54 | Сотник же да ті, що були з ним і стерегли Ісуса, побачивши трус і те, що сталось, полякались тяжко, кажучи: Справдї, Божий Син був сей. |
| 55 | Було там багато й жінок, що оддалеки дивились, котрі прийшли слїдом за Ісусом із Галилеї, служачи Йому. |
| 56 | Між ними була Мария Магдалина, й Мария, мати Яковова та Йосиїна, й мати синів Зеведеєвих. |
| 57 | Як же настав вечір, прийшов чоловік заможний з Ариматеї, на ймя Йосиф, що й сам учив ся в Ісуса. |
| 58 | Сей, приступивши до Пилата, просив тїла Ісусового. Тодї Пилат і звелїв оддати тїло. |
| 59 | І взявши тїло Йосиф, обгорнув його плащеницею чистою, |
| 60 | положив його у новім своїм гробі, що висїк у скелї; й прикотивши великого каменя до дверей гробу, одійшов. |
| 61 | Була ж там Мария Магдалина й друга Мария, і сидїли навпроти гроба. |
| 62 | Завтрішнього ж дня, що після пятницї, зібрались архиєреї та Фарисеї до Пилата, |
| 63 | кажучи: Пане, згадали ми, що той обманщик казав, ще живий: Через три днї встану. |
| 64 | Звели ж оце стерегти гроба до третього дня, щоб прийшовши ученики Його в ночі, не вкрали Його, й не сказали народові: Устав із мертвих; і буде остання омана гірша первої. |
| 65 | Сказав же їм Пилат: Маєте сторожу: йдїть забезпечте, як знаєте. |
| 66 | Вони ж, пійшовши, забезпечили гріб, запечатавши камінь, із сторожею. |
