| 1 | Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його; |
| 2 | і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи: |
| 3 | Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне. |
| 4 | Блаженні сумні, бо такі втї- шять ся. |
| 5 | Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю. |
| 6 | Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся. |
| 7 | Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані. |
| 8 | Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога. |
| 9 | Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся. |
| 10 | Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне. |
| 11 | Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене. |
| 12 | Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас. |
| 13 | Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде. |
| 14 | Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі; |
| 15 | і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї, |
| 16 | так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі. |
| 17 | Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити. |
| 18 | Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся. |
| 19 | Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному. |
| 20 | Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне. |
| 21 | Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд. |
| 22 | Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний. |
| 23 | Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе; |
| 24 | зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій. |
| 25 | Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорозї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю. |
| 26 | Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга. |
| 27 | Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу. |
| 28 | Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм. |
| 29 | Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло. |
| 30 | І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло. |
| 31 | Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист. |
| 32 | Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб. |
| 33 | Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої. |
| 34 | Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий; |
| 35 | нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя; |
| 36 | нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним. |
| 37 | Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого. |
| 38 | Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб. |
| 39 | Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою. |
| 40 | І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок. |
| 41 | І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві. |
| 42 | Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него. |
| 43 | Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого. |
| 44 | Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас; |
| 45 | щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних. |
| 46 | Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять? |
| 47 | І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять? |
| 48 | Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений. |
