| 1 | І ввійшов Він у човен, та й переплив, і прийшов у свій город. |
| 2 | Коли се принесено до Него розслабленого, лежачого на постелї; і бачивши Ісус віру їх, рече розслабленому: Бодрись, сину; одпускають ся тобі гріхи твої. |
| 3 | Аж тут деякі письменники кажуть собі: Сей хулить. |
| 4 | І знаючи Ісус мислї їх, рече: На що ви думаєте лукаве в серцях ваших? |
| 5 | Що ж бо легше: сказати: Одпускають ся тобі гріхи, чи сказати: Устань, та й ходи? |
| 6 | От же, щоб знали ви, що Син чоловічий має власть на землї прощати гріхи, (тодї рече до розслабленого:) Устань, візьми постїль твою, та й іди до дому твого! |
| 7 | І, вставши, пійшов до дому свого! |
| 8 | Народ же, бачивши се, дивував ся і прославляв Бога, що дав таку власть людям. |
| 9 | І проходячи Ісус ізвідтіля, побачив чоловіка, на ймя Маттея, що сидїв на митницї: і рече до него: Йди слїдом за мною. І, вставши, пійшов слїдом за Ним. |
| 10 | І сталось, як сидїв Він за столом у господї, аж ось поприходило багато митників і грішників, та й посїдали з Ним і з учениками Його. |
| 11 | І бачивши се Фарисеї, казали ученикам Його: Як се ваш учитель їсть із митниками та грішниками? |
| 12 | Ісус же, почувши, рече до них: Дужим не треба лїкаря, тільки недужим. |
| 13 | От же йдїть та навчіть ся, що воно єсть: Милости хочу, а не жертви. Не прийшов бо я звати праведних а грішних до покаяння. |
| 14 | Приступили тодї до Него ученики Йоанові, говорячи: Чого ми та Фарисеї постимо часто, а твої ученики не постять. |
| 15 | І рече їм Ісус: Чи можуть весїльні синове сумувати, поки з ними жених? Прийдуть же днї, що візьмуть од них жениха, тодї й постити муть. |
| 16 | Нїхто не пришиває шматка нового сукна до старої одежини, бо відодреть ся його латка від одежини, й дїрка буде гірша. |
| 17 | І не наливають нового вина у старі міхи, ато міхи прорвуть ся, і вино витече, й міхи пропадуть; а наливають нове вино в міхи нові, то й буде все цїле. |
| 18 | Говорить Він їм се, аж ось приходить один старшина, і, вклонившись Йому, каже: Дочка моя тільки що скінчилась; та прийди положи на неї руку твою, то й оживе. |
| 19 | І вставши Ісус, пійшов за ним, і ученики Його. |
| 20 | І ось жінка, що нездужала кровотіччю дванайцять років, приступила ззаду й приторкнулась до краю одежі Його: |
| 21 | бо казала сама собі: Як тільки приторкнусь до краю одежі Його, то спасусь. |
| 22 | Ісус же, обернувшись і побачивши її, рече: Дочко, бодрись; віра твоя спасла тебе. І спаслась жінка з того часу. |
| 23 | І ввійшовши Ісус у господу до старшини, та побачивши сопільників та голосїльників, |
| 24 | рече до них: Уступіть ся: не вмерло бо дївча, а спить. І насьміхались із Него. |
| 25 | От же, як випроваджено людей, та ввійшов Він і взяв її за руку, то дївча і встало. |
| 26 | І рознеслась про се чутка широко по всїй землї тій. |
| 27 | І як вийшов Ісус ізвідтіля, ійшло слїдом за Ним двоє слїпих, і, покликуючи, казали: Сину Давидів, помилуй нас. |
| 28 | І, як увійшов у господу, приступили до Него слїпі; й рече їм Ісус: Чи віруєте ви, що я можу се зробити? Кажуть Йому: Так, Господи. |
| 29 | Тодї приторкнув ся Він до очей їх, і рече: По вірі вашій нехай станеть ся вам. |
| 30 | І відкрились їм очі. І заказав їм Ісус: Гледїть, щоб нїхто не довідавсь. |
| 31 | Вони ж, вийшовши, розпустили про Него чутку по всїй землї тій. |
| 32 | Як же вони виходили, ось приведено до Него нїмого чоловіка біснуватого. |
| 33 | І, як вигнав Він біса, почав нїмий говорити; й дивувались люде, кажучи: Нїколи не явилось такого в Ізраїлї. |
| 34 | Фарисеї ж казали: Виганяє Він біси князем бісовським. |
| 35 | І ходив Ісус по всїх городах і селах, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, й сцїляючи всяку болїсть і всяку неміч між людьми. |
| 36 | Поглядаючи ж на людей, жалкував над ними, що були потомлені й розпорошені, як вівцї без пастиря. |
| 37 | Рече тодї ученикам своїм: Жнива багато, робітника ж мало. |
| 38 | Просїть Господа жнива, щоб вислав женцїв на жниво своє. |
