| 1 | І, вставши звідтіля, приходить у гряницї Юдейські через той бік Йордану; і знов сходять ся люде до Него, й своїм звичаєм знов навчав їх. |
| 2 | І приступивши Фарисеї, питали Його: Чи годить ся чоловікові з жінкою розводитись? спокушуючи Його. |
| 3 | Він же, озвавшись, рече їм: Що заповідав вам Мойсей? |
| 4 | Вони ж сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист, та й відпустити. |
| 5 | І озвавшись Ісус, рече їм: Ради жорстокости серця вашого написав вам заповідь сю. |
| 6 | З почину ж творення - чоловіком і жінкою створив їх Бог. |
| 7 | Тим покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, |
| 8 | і будуть удвох тїло одно; то вже їх більш не двоє, а одно тїло. |
| 9 | Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує. |
| 10 | А в господї знов ученики Його про се питали Його. |
| 11 | І рече їм: Хто розведеть ся з жінкою своєю, і оженить ся з иншою, робить перелюб з нею. |
| 12 | І коли жінка розведеть ся з чоловіком своїм, та вийде за иншого, робить перелюб. |
| 13 | І приношено Йому дїтей, щоб приторкнувсь до них; ученики ж заказували тим, що приносили. |
| 14 | Побачивши ж Ісус, прогнївив ся, і рече їм: Дайте дїтям приходити до мене, й не боронїть їм; таких бо царство Боже. |
| 15 | Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як мала дитина, не ввійде в него. |
| 16 | І, обнявши їх, положив руки на них, і благословив їх. |
| 17 | І, як виходив Він у дорогу, прибіг один, і впавши перед Ним на колїна, питав Його: Учителю благий, що робити менї, щоб життє вічнє наслїдувати? |
| 18 | Ісус же рече йому: Чого мене звеш благим? Нїхто не благий, тільки один, Бог. |
| 19 | Заповідї знаєш: Не роби перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Не обижай, Поважай батька твого й матїр. |
| 20 | Він же, озвавшись, каже Йому: Учителю, се все я хоронив з малку мого. |
| 21 | Ісус же, поглянувши на него, уподобав його, й рече йому: Одного тобі не достає: ійди, що маєш, продай і дай убогим, і мати меш скарб на небі; і прийди, та й іди слїдом за мною, взявши хрест. |
| 22 | Він же, зажурившись од слова сього, пійшов сумуючи: мав бо достатки великі. |
| 23 | І позирнувши Ісус округи, рече ученикам своїм: Як тяжко багацтва маючим у царство Боже ввійти! |
| 24 | Ученики ж вжахнулись од словес Його. Ісус же, знов озвавшись, рече їм: Дїти, як тяжко вповаючим на багацтва в царство Боже ввійти! |
| 25 | Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. |
| 26 | Вони ж, надто здивувались, говорячи між собою: То хто ж може спастись? |
| 27 | Споглянувши ж на них Ісус, рече: У людей неможливе, та не в Бога; все бо можливе в Бога. |
| 28 | І почав Петр говорити Йому: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. |
| 29 | Озвав ся ж Ісус і рече: Істино глаголю вам: Нема чоловіка, що покинув домівку, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля ради мене і євангелиї, |
| 30 | та й не прийняв у сотеро тепер, часу сього, серед гонення, домівок, і братів, і сестер, і матїрок, і дїтей, і земель, а в віку будучому життє вічнє. |
| 31 | Многі ж перві будуть останнї, а останнї перві. |
| 32 | Були ж вони в дорозї, ідучи в Єрусалим, і випередив їх Ісус; й вжахнули ся вони; і, йдучи за ним, лякались. І, взявши знов дванайцятьох, почав їм глаголати, що Йому станеть ся: |
| 33 | Що ось ідемо в Єрусалим, і Син чоловічий буде виданий архиєреям та письменникам, і осудять вони Його на смерть, і видадуть Його поганам; |
| 34 | і насьміхати муть ся з Него, й бити муть Його, й плювати муть на Него, і вбють Його; й третього дня воскресне. |
| 35 | І приступають до Него Яков та Йоан, сини Зеведеєві, кажучи: Учителю, хочемо, щоб, про що просити мем, зробив нам. |
| 36 | Він же рече їм: Що хочете, щоб зробив вам? |
| 37 | Вони ж кажуть Йому: Дай нам, щоб один по правицї в Тебе, а один по лївицї в Тебе сидїли ми в славі Твоїй. |
| 38 | Ісус же рече їм: Не знаєте, чого просите. Чи зможете пити чашу, яку я пю, і хрещеннєм, яким я хрещу ся, хрестити ся? |
| 39 | Вони ж кажуть Йому: Можемо. Ісус же рече їм: Ви-то чашу, яку я пю, пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; |
| 40 | тільки ж, щоб сидїти вам по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено. |
| 41 | І почувши десять, почали ремствувати на Якова та Йоана. |
| 42 | Ісус же, покликавши їх, рече їм: Ви знаєте, що котрі, здаєть ся, князюють над поганами, панують над ними, й великі їх управляють ними. |
| 43 | Не так же буде в вас; нї, хто хоче стати ся великим між вами, нехай буде слугою вам; |
| 44 | і хто хоче між вами стати ся першим, нехай буде усїм рабом. |
| 45 | Бо й Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити й дати душу свою викуп за многих. |
| 46 | І приходять у Ерихон; і як виходив Він із Ерихону, й ученики Його, й багато народу, син Тимеїв, Вартимей слїпий, сидїв над шляхом, просячи. |
| 47 | І, почувши, що се Ісус Назарянин, почав кричати й казати: Сину Давидів Ісусе, помилуй мене. |
| 48 | І сварили на него многі, щоб мовчав; він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене. |
| 49 | І, зупинившись Ісус, звелїв його покликати. І покликали слїпого, говорячи йому: Бодрись, устань; кличе тебе. |
| 50 | Він же, скинувши одежу свою, встав і приступив до Ісуса. |
| 51 | І, озвавшись, рече йому Ісус: Що хочеш, щоб зробив тобі? Слїпий же каже Йому: Учителю, щоб прозрів. |
| 52 | Ісус же рече йому: Іди, віра твоя спасла тебе. І зараз прозрів він, й пійшов слїдом за Ісусом дорогою. |
