| 1 | І як наближились до Єрусалиму, до Витфагиї й Витаниї, до гори Оливної, посилає двох учеників своїх, |
| 2 | і рече їм: Ійдїть у село, що перед вами, і зараз, увійшовши в него, знайдете осля привязане, на котре нїхто з людей не сїдав; одвязавши його, приведїть. |
| 3 | І, коли хто вам скаже: Що се робите? скажіть: Що Господеві його треба; й зараз його відошле сюди. |
| 4 | Пійшли ж вони, й знайшли осля привязане коло дверей знадвору, на роздоріжжю, та й одвязали його. |
| 5 | І деякі, що там стояли, казали їм: Що ви робите, одвязуючи осля? |
| 6 | Вони ж сказали їм, як звелїв Ісус; і пустили їх. |
| 7 | І привели осля до Ісуса, й накинули на него одежу свою, і посадили на него. |
| 8 | Многі ж одежу свою розстилали по дорозї, инші ж гіллє різали з дерев, і встилали дорогу. |
| 9 | Инші, що попереду йшли, і що слїдом за Ним ійшли, покликували, кажучи: Осанна! Благословен грядущий в імя Господнє; |
| 10 | благословенне грядуще в імя Господа царство отця нашого Давида. Осанна на вишинах! |
| 11 | І ввійшов Ісус в Єрусалим і в церкву, й, оглянувши все, як пізня вже була година, вийшов у Витанию з дванайцятьма. |
| 12 | І назавтра, як вийшли вони з Витаниї, зголоднїв, |
| 13 | і, загледївши смоківницю оддалеки, що мала листє, прийшов, чи не знайде чого на нїй. І, прийшовши до неї, нїчого не знайшов, тільки листє; не була бо ще пора на смокви. |
| 14 | І, озвавшись Ісус, рече до неї: Щоб нїколи з тебе по вік нїхто овощу не їв. І чули ученики Його. |
| 15 | І приходять у Єрусалим, і ввійшовши Ісус у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих у церкві, і столи міняльників, і ослони продаючих голуби поперевертав, |
| 16 | і не давав, щоб хто носив посуд через церкву. |
| 17 | І навчав, глаголючи їм: Хиба не писано: Що дом мій дом молитви звати меть ся у всїх народів? ви ж зробили його вертепом розбійників. |
| 18 | І чули письменники та архиєреї, й шукали, як би Його погубити: боялись бо Його, бо ввесь народ дивував ся наукою Його. |
| 19 | І, як вечір настав, вийшов Він осторонь із города. |
| 20 | А вранцї, мимо йдучи, побачили смоківницю всохлу від коріння. |
| 21 | І споглянувши Петр, рече Йому: Учителю, дивись, смоківниця, що прокляв єси, всохла. |
| 22 | І озвавшись Ісус, рече їм: Майте віру Божу. |
| 23 | Істино глаголю вам: Що хто скаже горі сїй: Двигнись і кинь ся в море, та й не сумнити меть ся в серцї своїм, а вірувати ме, що, що каже, станеть ся, буде йому, що скаже. |
| 24 | Тим глаголю вам: Усе, чого молячись просите, віруйте, що одержите, й буде вам. |
| 25 | І як стоїте молячись, прощайте, коли що маєте проти кого, щоб і Отець ваш, що на небі, відпустив вам провини ваші. |
| 26 | Коли ж ви не прощаєте, то й Отець ваш, що на небі, не простить вам провин ваших. |
| 27 | І приходять знов у Єрусалим; і, як по церкві ходив Він, приступають до Него архиєреї, та письменники, та старші, |
| 28 | і кажуть Йому: Якою властю Ти се робиш? і хто Тобі власть таку дав, щоб се робити? |
| 29 | Ісус же, озвавшись, рече їм: Спитаю вас і я про одну річ; відкажіть менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю. |
| 30 | Хрещеннє Йоанове чи з неба було, чи від людей? Відкажіть менї. |
| 31 | І міркували між собою, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже: Чом же не поняли віри йому? |
| 32 | Коли ж скажемо: Від людей, то боялись людей: всї бо мали Йоана, що він справдї пророк був. |
| 33 | І, озвавшись, кажуть Ісусові: Не знаємо. Ісус, озвавшись, рече їм: То й я не кажу вам, якою властю се роблю. |
