| 1 | І почав їм приповістями промовляти: Виноградник насадив чоловік, і обгородив тином, і викопав винотоку, й збудував башту, й передав його виноградарям, тай відїхав. |
| 2 | І післав до виноградарів у пору слугу, щоб у виноградарів узяв овощу винограднього. |
| 3 | Вони ж, ухопивши його, били, та й відослали впорожнї. |
| 4 | І знов післав до них иншого слугу, та й на того кидаючи каміннєм, пробили йому голову, й відослали зневаженого. |
| 5 | І знов иншого післав, та й того вбили, й багато инших, одних побили, а других повбивали. |
| 6 | Ще ж одного сина мавши, любого свого, післав і його до них на останок, говорячи: Що посоромляться сина мого. |
| 7 | Виноградарі ж тиї казали між собою: Що се наслїдник; ходїмо вбємо його, то й наше буде наслїдство. |
| 8 | І, взявши його, вбили, та й викинули геть із виноградника. |
| 9 | Що ж зробить пан виноградника? Прийде та й вигубить виноградарів, і дасть виноградник иншим. |
| 10 | Чи й писання сього не читали: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? |
| 11 | Від Господа стало ся се, й дивне в очах наших. |
| 12 | І шукали Його взяти, та лякались народу; зрозуміли бо, що до них приповість сказав; і зоставивши Його, пійшли. |
| 13 | І посилають до Него деяких Фарисеїв та Іродиян, щоб Його піймати словом. |
| 14 | Вони ж, прийшовши, кажуть Йому: Учителю, знаємо, що праведний єси, й не дбаєш нї про кого, бо не дивиш ся на лице людей, а на путь Божий правдою наставляєш. Годить ся данину кесареві давати, чи нї? Давати нам, чи не давати? |
| 15 | Він же, знаючи їх лицемірство, рече їм: Що мене спокушуєте? Принесїть менї денария, щоб я бачив. |
| 16 | Вони ж принесли. І рече їм: Чиє обличчє се й надпис? Вони ж сказали Йому: Кесареве. |
| 17 | І озвавшись Ісус, рече їм: Оддайте кесареве кесареві, а Боже Богові. І дивувались Йому. |
| 18 | І приходять Садукеї до Него, що кажуть: нема воскресення, та й питали Його, говорячи: |
| 19 | Учителю, Мойсей написав нам, що, як у кого брат умре та зоставить жінку, а дїтей не зоставить, дак щоб узяв брат його жінку його, й воскресив насїннє братові своєму. |
| 20 | Сїм оце братів було; й перший узяв жінку, і вмираючи, не зоставив насїння; |
| 21 | і другий узяв її, та й він не зоставив насїння; і третїй також так. |
| 22 | І брали її семеро, та й не зоставили насїння; остання з усїх умерла й жінка. |
| 23 | Оце ж у воскресенню, як воскреснуть, которого з них буде жінка? семеро бо мали її за жінку. |
| 24 | І озвавшись Ісус, рече їм: Чи не того ви помиляєтесь, що не знаєте писання, нї сили Божої? |
| 25 | Коли бо з мертвих устануть, то нї женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели на небесах. |
| 26 | Про мертвих же, що встають, хиба не читали в книзї Мойсейовій, як коло купини промовив до него Бог, глаголючи: Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? |
| 27 | Не єсть Бог мертвих, а Бог живих. Ви оце вельми помиляєтесь. |
| 28 | І пруступивши один з письменників, почувши їх перепитуваннє, і вбачаючи, що добре їм відповів, спитав Його: Котора перша з усїх заповідь? |
| 29 | Ісус же відказав йому: Що перша з усїх заповідей: Слухай, Ізраїлю: Господь Бог ваш, Господь один єсть; |
| 30 | і: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю. Оце перша заповідь. |
| 31 | А друга подібна, така: Люби ближнього твого як себе самого. Більшої від сих иншої заповіди нема. |
| 32 | І каже Йому письменник: Добре, учителю; правду промовив єси, що один єсть Бог, і нема иншого, тільки Він; |
| 33 | і що любити Його всїм серцем, і всією думкою, і всією душею, і всією силою, і любити ближнього, як себе самого, се більше нїж усї огняні жертви й посьвяти. |
| 34 | І вбачаючи Ісус, що він розумно відказав, рече йому: Не далеко єси від царства Божого. І нїхто нїколи не важив ся Його питати. |
| 35 | І озвавшись Ісус, глаголав, навчаючи в церкві: Як се кажуть письменники, що Христос син Давидів? |
| 36 | Сам бо Давид промовив Духом сьвятим: "Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу вороги твої підніжком ніг твоїх." |
| 37 | Сам оце ж Давид зве його Господем: звідкіля ж він син його? І багато народу слухало Його любо. |
| 38 | І глаголав їм у науцї своїй: Остерегайтесь письменників, що люблять в шатах ходити, та витання на торгах, |
| 39 | та перші сїдалища по школах, та перші місця на бенкетах; |
| 40 | що жеруть доми удовиць, і задля виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. |
| 41 | І сївши Ісус навпроти скарбони, дививсь, як народ кидає гроші в скарбону. І многі заможні кидали по багато. |
| 42 | І прийшовши одна вдовиця вбога, вкинула дві лепти, чи то шеляг. |
| 43 | І прикликавши учеників своїх, рече їм: Істино глаголю вам: Що вдовиця ся вбога більш усїх укинула, що кидали в скарбону. |
| 44 | Усї бо з достатку свого кидали, ся ж з недостатку свого: все, що мала, вкинула, увесь прожиток свій. |
