| 1 | Була ж пасха й опрісноки по двох днях; і шукали архиєреї, та письменники, як би Його, підступом узявши, вбити. |
| 2 | Та казали: Тільки не в сьвято, щоб бучі не було в народї. |
| 3 | А як був Він у Витаниї, в господї Симона прокаженного, та сидїв за столом, прийшла жінка, маючи любастровий збаночок мира нардового, правдивого, предорогого, й розбивши посудинку, злила Йому на голову. |
| 4 | Були ж деякі, що сердились у собі, кажучи: На що ся втрата мира? |
| 5 | Можна бо було се продати більш нїж за триста денариїв, та дати вбогим. І дорікали їй. |
| 6 | Ісус же рече: Оставте її. На що завдаєте їй жалю? добре дїло вчинила на менї. |
| 7 | Всякого бо часу вбогих маєте з собою, і коли схочете, можете їм добро робити; мене ж не всякого часу маєте. |
| 8 | Що змогла ся, зробила: попередила намастити тїло моє на погребеннє. |
| 9 | Істино глаголю вам: Де б нї проповідувалась євангелия ся по всьому сьвіту, казати меть ся й те, що зробила оця, на спомин її. |
| 10 | А Юда Іскариоцький, один з дванайцятьох, пійшов до архиєреїв, щоб їм зрадити Його. |
| 11 | Вони ж почувши, зрадїли, й обіцяли йому срібняків дати. І шукав, як би у добру годину Його зрадити. |
| 12 | І первого дня опрісночного, як пасхове ягня кололи, кажуть Йому ученики Його: Де хочеш, щоб пійшовши, наготовили Тобі їсти пасху? |
| 13 | І посилає двох з учеників своїх, і рече їм: Ідїть у город, і зустріне вас чоловік, несучи глек води; йдїть за ним, |
| 14 | і куди ввійде він, скажіть господареві: Що учитель каже: Де сьвітлиця, щоб пасху з учениками моїми менї їсти? |
| 15 | І він вам покаже гірницю простору, прибрану й готову; там приготовте нам. |
| 16 | І вийшли ученики Його, й прийшли в город, й знайшли, як Він сказав їм, і приготовили пасху. |
| 17 | І, як настав вечір, приходить з дванайцятьма. |
| 18 | І, як сидїли вони за столом та їли, рече Ісус: Істино глаголю вам: Що один з вас зрадить мене, котрий їсть зо мною. |
| 19 | Вони ж почали смутити ся і казати до Него один по одному: Аже ж не я? і другий: Аже ж не я? |
| 20 | Він же, озвавшись, рече їм: Один з дванайцяти, що вмочає зо мною руку в миску. |
| 21 | Син чоловічий іде, як писано про Него; горе ж чоловікові тому, що Сина чоловічого зрадить! Добре було б йому, коли б не родив ся чоловік той. |
| 22 | Як же їли вони, взявши Ісус хлїб і поблагословивши, ламав і давав їм, і рече: Прийміть їжте: се єсть тїло моє. |
| 23 | І, взявши чашу, й оддавши хвалу, подав їм, і пили з неї всї. |
| 24 | І рече їм: Се єсть кров моя нового завіту, що за многих проливаєть ся. |
| 25 | Істино глаголю вам: Що більше не пити му від плоду винограднього, аж до дня того, коли його пити му новим у царстві Божому. |
| 26 | І засьпівавши вони, вийшли на гору Оливну. |
| 27 | І рече їм Ісус: Що всї поблазнитесь мною ночи сієї, бо писано: Поражу пастиря і розсиплють ся вівцї. |
| 28 | Тільки ж по воскресенню моїм попереджу вас у Галилею. |
| 29 | Петр же рече Йому: Хоч і всї поблазнять ся, тільки не я. |
| 30 | І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Що сьогоднї, ночи сієї, перш нїж двічи півень запїє, тричі відречеш ся мене. |
| 31 | Він же ще більш говорив: Хоч би менї і вмерти з Тобою, не відречусь Тебе. Так само ж і всї казали. |
| 32 | І приходять на врочище Гетсиман; і рече ученикам своїм: Сидїть тут, поки молити мусь. |
| 33 | І бере Петра, та Якова, та Йоана з собою, і почав скорбіти та вдаватись у тугу; |
| 34 | і рече їм: Тяжко сумна душа моя аж до смерти. Підождїть тут і пильнуйте. |
| 35 | І, пройшовши трохи далїй, припав до землї, і молив ся, щоб, коли можна, мимо йшла від Него ся година. |
| 36 | І рече: Авва, Отче, все можливе Тобі: мимо неси від мене чашу сю; тільки ж не що я хочу, а що Ти. |
| 37 | І приходить і знаходить їх сплячих, і рече до Петра: Симоне, ти спиш? не міг ти однієї години попильнувати? |
| 38 | Пильнуйте та молїть ся, щоб не ввійшли у спокусу. Дух-то охочий, тїло ж немошне. |
| 39 | І знов пійшовши, молив ся, те ж саме слово промовляючи. |
| 40 | І вернувшись знайшов їх знов сплячих: були бо їх очі важкі; і не знали вони, що Йому відказати. |
| 41 | І приходить утретє, і рече їм: Спіть уже й спочивайте. Годї, пристигла година; ось виданий буде Син чоловічий у руки грішникам. |
| 42 | Вставайте, ходїмо: ось зрадник мій наближуєть ся. |
| 43 | І зараз, як ще Він промовляв, приходить Юда, один з дванайцяти, й з ним багато народу з мечами й киями, від архиєреїв, та письменників, та старших. |
| 44 | Дав же зрадник Його знак їм, говорячи: кого поцїлую, той і єсть Він; беріть Його, та й ведїть осторожно. |
| 45 | І прийшовши, зараз приступив до Него, й каже: Учителю, учителю, та й поцїлував Його. |
| 46 | Вони ж наложили на Него руки свої, і взяли Його. |
| 47 | Один же хтось із тих, що стояли, вихопивши меча, вдарив слугу архиєрейського, й відтяв йому ухо. |
| 48 | І озвавшись Ісус, рече їм: Чи се як на розбійника вийшли ви з мечами та киями брати мене? |
| 49 | Що-дня був я з вами в церкві навчаючи, й не брали ви мене; та щоб справдились писання. |
| 50 | І, покинувши Його, всї повтїкали. |
| 51 | А один якийся молодець ійшов за ним, одягнений полотном по нагому, й хапають його молодцї (воїни); |
| 52 | він же, зоставивши полотно, нагий утїк од них. |
| 53 | І повели Ісуса до архиєрея; і сходять ся до него всї архиєреї, і старші й письменники. |
| 54 | А Петр оддалеки йшов за ними, аж у середину в двір архиєрейський; і сидїв із слугами, та й грівсь коло багаття. |
| 55 | Архиєреї ж і вся рада шукали на Ісуса сьвідчення, щоб убити Його, та й не знайшли. |
| 56 | Многі бо криво сьвідкували проти Него, й не сходились сьвідчення їх. |
| 57 | І деякі, вставши, криво сьвідкували на Него, кажучи: |
| 58 | Що ми чули, як він казав: Що я зруйную церкву сю рукотворну, й за три днї иншу нерукотворну збудую. |
| 59 | Та й так не сходились сьвідчення їх. |
| 60 | І ставши архиєрей посерединї, спитав Ісуса, кажучи: Нїчого не відказуєш? Що сї на Тебе сьвідкують? |
| 61 | Він же мовчав, і нїчого не відказав. Знов спитав Його архиєрей, і каже Йому: Чи Ти єси Христос, Син Благословенного? |
| 62 | Ісус же рече: Се я; і бачити мете Сина чоловічого, сидячого по правицї сили і йдучого на хмарах небесних. |
| 63 | Архиєрей же, роздерши одежу свою, каже: На що нам іще сьвідків? |
| 64 | Ви чули хулу: як вам здаєть ся? Вони ж усї осудили Його, що винен смерти. |
| 65 | І почали деякі плювати на Него, й закривати лице Йому, й бити по щоках Його, й казали Йому: Проречи; і слуги знущались над Ним. |
| 66 | І як був Петр у дворі внизу, приходить одна з дївчат архиєрейських, |
| 67 | і, бачивши Петра, що грієть ся, і позирнувши на него, каже: І ти був з Ісусом Назарянином? |
| 68 | Він же одрік ся, кажучи: Не знаю, анї розумію, що ти кажеш. І вийшов геть до придвору; а півень запіяв. |
| 69 | І дївчина, побачивши його знов, почала казати тим, що стояли: Що сей з них. |
| 70 | Він же знов одрік ся. І трохи згодом ті, що стояли, сказали знов Петрові: Справдї з них єси, бо ти й Галилеєць, і говірка твоя подобна. |
| 71 | Він же почав проклинатись та клястись: Що не знаю чоловіка сього, про котрого кажете. |
| 72 | І вдруге півень запіяв. І згадав Петр слово, що промовив йому Ісус: Що перш нїж півень запіє двічи, одречеш ся мене тричі. І став плакати. |
