| 1 | І зараз уранцї, порадившись архи- єреї з старшими та письменниками, і вся рада, звязавши Ісуса, повели та й видали Пилатові. |
| 2 | І спитав Його Пилат: Чи ти єси цар Жидівський? Він же озвавшись, рече йому: Ти кажеш. |
| 3 | І винуватили Його архиєреї багато. |
| 4 | Пилат же знов спитав Його, кажучи: Не відказуєш нїчого? Он, скільки на Тебе сьвідкують; |
| 5 | Ісус же більш нїчого не відказав, так що дивував ся Пилат. |
| 6 | На сьвято ж відпускав він їм одного вязника, про которого просили. |
| 7 | Був же названий Варава з своїми затязцями увязнений, котрі під бунт убийство зробили. |
| 8 | І гукаючи народ, почав просити, щоб, як що-разу, зробив їм. |
| 9 | Пилат же відказав їм, говорячи: Чи хочете, щоб випустив вам царя Жидівського? |
| 10 | Знав бо, що через зависть видали Його архиєреї. |
| 11 | Архиєреї ж наустили народ, щоб лучче Вараву відпустив їм. |
| 12 | Пилат же, озвавшись ізнов, сказав їм: Що ж оце хочете, щоб зробив із тим, кого звете царем Жидівським? |
| 13 | Вони ж знов закричали: Розпни Його. |
| 14 | Пилат же каже їм: Яке ж бо зло зробив? Вони ж ще гірш кричали: Розпни Його. |
| 15 | Пилат же, хотївши народові догодити, відпустив їм Вараву, й передав Ісуса, побивши, щоб розпято Його. |
| 16 | Воїни ж повели Його в середину двору, чи то в Претор, і скликали всю роту. |
| 17 | І одягли Його в багряницю, і положили на Него, сплївши з тернини, вінець, |
| 18 | та й почали витати Його: Радуй ся, царю Жидівський! |
| 19 | І били Його по голові тростиною, і плювали на Него, й, кидаючись на колїна, кланялись Йому. |
| 20 | І, як насьміялись із Него, роздягнули Його з багряницї, і одягнули Його в одежу Його, та й виводять Його, щоб розпяти Його. |
| 21 | І заставили мимойдучого якогось Симона Киринея, ідучого з поля, батька Александра та Руфа, щоб нїс хрест Його. |
| 22 | І приводять Його на Голготу місце, що прозване Черепове місце. |
| 23 | І дали Йому пити вина з смирною; Він же не прийняв. |
| 24 | І розпинателї Його подїлили одежу Його, кинувши жереб на неї, що кому впаде. |
| 25 | Була ж година третя, і розпяли Його. |
| 26 | І була надпись вини Його надписана: Цар Жидівський. |
| 27 | І розпяли з Ним двох розбійників, одного по правицї, а одного по лївицї в Него. |
| 28 | І справдилось писаннє, що глаголе: І з беззаконними полїчено Його. |
| 29 | І мимоходячі хулили Його, киваючи головами своїми та говорячи: Овва! Ти, що руйнуєш церкву і в три днї будуєш, |
| 30 | спаси себе й зійди з хреста. |
| 31 | Так само й архиєреї, насьміхаючись один до одного з письменниками, казали: Инших спасав, себе не може спасти. |
| 32 | Христос, цар Жидівський, нехай зійде тепер з хреста, щоб побачили ми, й увіруємо. І розпяті з Ним зневажали Його. |
| 33 | Як же настала година шеста, темрява стала по всїй землї аж до години девятої. |
| 34 | А години девятої покликнув Ісус голосом великим: Елоі, Елоі, лама саватани? що єсть перекладом: Боже мій, Боже мій, на що мене покинув єси? |
| 35 | І деякі з тих, що тут стояли, почувши казали: Ось Ілию кличе. |
| 36 | Побігши ж один і сповнивши губку оцтом, і настромивши на тростину, поїв Його, кажучи: Стривайте, побачимо, чи прийде Ілия зняти Його. |
| 37 | Ісус же, пустивши голос великий, зітхнув. |
| 38 | І завіса церковня роздерлась надвоє з верху аж до низу. |
| 39 | Бачивши ж сотник, що там стояв проти Него, що, так закричавши, зітхнув, каже: Справдї чоловік сей Син був Божий. |
| 40 | Були ж і жінки, оддалеки дивлячись, між котрими була й Мария Магдалина, й Мария, Якова меншого та Йосиї мати, й Саломия, |
| 41 | що, й як був у Галилеї, ходили слїдом за Ним, і послугували Йому, і инших багато, що поприходили з Ним у Єрусалим. |
| 42 | А як уже настав вечір, бо була пятниця, чи то перед суботою, |
| 43 | прийшов Йосиф з Ариматеї, поважний радник, що також сподївавсь царства Божого, й зосьмілившись, увійшов до Пилата й просив тїла Ісусового. |
| 44 | Пилат же дивувавсь, що вже вмер би; й покликавши сотника, спитав його, чи давно вмер. |
| 45 | А довідавшись од сотника, дав тїло Йосифові. |
| 46 | І, купивши плащеницю і знявши Його, обгорнув Його плащеницею, та й положив Його у гробі, що був висїчений із скелї, та й прикотив каменя до дверей гробу. |
| 47 | Мария ж Магдалина й Мария Йосиїна дивились, де Його положено. |
