| 1 | І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку. |
| 2 | І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його. |
| 3 | І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї. |
| 4 | І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали. |
| 5 | І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга. |
| 6 | І вийшовши Фарисеї, зараз з Iродиянами зробили раду на Него, як Його погубити. |
| 7 | Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї, |
| 8 | і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него. |
| 9 | І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него. |
| 10 | Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги. |
| 11 | А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий. |
| 12 | І остро грозив їм, щоб Його не виявляли. |
| 13 | І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него. |
| 14 | І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати, |
| 15 | і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси. |
| 16 | І дав Симонові імя Петр; |
| 17 | та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові; |
| 18 | та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця, |
| 19 | та Юду Іскариоцького, що зрадив Його. |
| 20 | Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба з'їсти. |
| 21 | І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі. |
| 22 | А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси. |
| 23 | І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти? |
| 24 | І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те. |
| 25 | І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая. |
| 26 | І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому. |
| 27 | Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить. |
| 28 | Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили; |
| 29 | хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду: |
| 30 | бо казали: Духа нечистого має. |
| 31 | Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його. |
| 32 | І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе. |
| 33 | І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої? |
| 34 | І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої! |
| 35 | Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати. |
