| 1 | І почав знов навчати над морем; і назбиралось багато народу, так що Він увійшов у човен, щоб сидїти на морі; а ввесь народ був на землї при морю. |
| 2 | І навчав їх багато приповістями, й глаголав до них у науцї своїй: |
| 3 | Слухайте: Ось вийшов сїяч сїяти: |
| 4 | і сталось, як сїяв, одно впало над шляхом, і налетїло птаство небесне, й пожерло його. |
| 5 | Инше ж упало на каменистому, де не мало доволї землї, і зараз посходило, бо не мало глибокої землї. |
| 6 | Як же зійшло сонце, повяло, й, не маючи кореня, посохло. |
| 7 | А инше попадало між тернину, й тернина, розвившись, поглушила його, і овощу не дало. |
| 8 | А инше впало на землю добру, й дало плід, що сходив і ріс, і вродило одно в трийцятеро, а одно в шістьдесятеро а одно в сотеро. |
| 9 | І рече до них: Хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 10 | Як же був на самотї, питались у Него ті, що з Ним, разом з дванайцятьма, про приповість. |
| 11 | І рече до них: Вам дано знати тайну царства Божого; тим же, що осторонь, у приповістях усе стаєть ся, |
| 12 | щоб дивлячись дивились, та й не бачили, й слухаючи слухали, та й не розуміли, щоб инколи не навернулись, і не простились їм гріхи. |
| 13 | І рече до них: Хиба не знаєте приповістї сієї? як же всї приповістї зрозумієте? |
| 14 | Сїяч слово сїє. |
| 15 | Що ж над шляхом, се ті, де сїється слово, й, як почують, зараз приходить сатана, й забирає слово, посїяне в серцях їх. |
| 16 | Подібно ж і ті, що на каменистому посїяні, котрі, як почують слово, зараз із радостю приймають його, |
| 17 | та не мають кореня в собі, а тільки до часу вони; опісля ж, як настане горе або гоненнє за слово, зараз блазнять ся. |
| 18 | А ті, що посїяні між терниною, се ті, що слухали слово, |
| 19 | та журба сьвіта сього, й омана багацтва, і инші жадоби входять, і глушять слово, й безовочним робить ся воно. |
| 20 | А на землю добру посїяні, се ті, що чують слово й приймають, і приносять овощ, одно в трийцятеро, друге в шістьдесятеро, а инше в сотеро. |
| 21 | І рече до них: Чи на те приносять сьвітло, щоб ставити його під посудину, або під ліжко, а не щоб на сьвічнику ставити? |
| 22 | Нема бо нїчого схованого, щоб не обявилось; і не втаєно, а щоб на яв вийшло. |
| 23 | Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 24 | І рече їм: Вважайте, що чуєте: Якою мірою міряєте, відміряєть ся вам, і прибавить ся вам, що слухаєте. |
| 25 | Хто бо має, дасть ся йому; а хто не має, і що має, візьметь ся від него. |
| 26 | І рече: Так єсть царство Боже, як коли чоловік, що вкине зерно у землю, |
| 27 | та й спить, і встає в ночі і в день, а зерно сходить і росте, як - він не знає. |
| 28 | Від себе бо земля родить: спершу траву, потім колос, а далїй повну пшеницю в колосї. |
| 29 | Як же доспіє овощ, зараз посилає серпа, бо настали жнива. |
| 30 | І рече: Кому уподобимо царство Боже? або до якої приповісти приложимо його? |
| 31 | Воно мов зерно горчицї, що, як сїєш його в землю, то воно дрібнїще від усїх зерен, які є на землї; |
| 32 | а як посїєть ся, сходить, і робить ся більшим над усї зілля, і ширить велике віттє, так що під тїнню його кублитись може птаство небесне. |
| 33 | І многими такими приповістями глаголав їм слово, скільки могли слухати. |
| 34 | Без приповістї ж не говорив їм; на самотї ж ученикам своїм вияснював усе. |
| 35 | І рече їм того дня, як настав вечір: Перевезімось на той бік. |
| 36 | І, відпустивши народ, узяли Його, як був в човнї. І инші ж човни були з Ним. |
| 37 | І схопилась велика вітряна буря, а филї заливали човен, так що вже тонув. |
| 38 | А був Він на кермі, сплючи на подусцї. І розбудили Його, й кажуть Йому: Учителю, чи Тобі байдуже, що погибаємо? |
| 39 | І вставши, погрозив вітрові, і рече до моря: Мовчи, перестань! І втих вітер, і настала тишина велика. |
| 40 | І рече їм: Чого ви такі полохливі? Як се? нема в вас віри? |
| 41 | І полякались страхом великим; і казали один до одного: Хто оце Сей, що й вітер і море слухає Його? |
