| 1 | І сходять ся до Него Фарисеї та деякі з письменників, прийшовши з Єрусалиму. |
| 2 | І, побачивши деяких з учеників Його, що нечистими руками, се єсть немитими, їдять хлїб, судили: |
| 3 | (бо Фарисеї і всї Жиди, поки по локіть не помиють рук, не їдять, додержуючи переказу старших; |
| 4 | і з торгу, поки не обмиють ся, не їдять; і иншого багацько, що прийняли додержувати: обмиваннє чаш, і глеків, і мідяного посуду, і столів). |
| 5 | Тодї питали Його Фарисеї та письменники: Чом ученики Твої не живуть по переказу старших, а їдять хлїб непомитими руками? |
| 6 | Він же, озвавшись, рече їм: Що добре пророкував Ісаїя про вас, лицемірів, як писано: Сей народ устами мене шанує, серце ж їх далеко від мене. |
| 7 | Марно ж покланяють ся менї, навчаючи наук, заповідей чоловічих. |
| 8 | Занехаявши бо заповідь Божу, держите ви переказ чоловічий, обмиваннє глеків та чаш, і иншого подібного такого багато робите. |
| 9 | І рече до них: Добре відкидаєте ви заповідь Божу, щоб переказ ваш хоронити. |
| 10 | Мойсей бо сказав: Поважай батька твого й матїр твою; і: Хто налає батька або матїр, нехай смертю вмре. |
| 11 | Ви ж кажете: Коли скаже чоловік батькові або матері: Корван (що єсть: Дар), чим би ти з мене покористував ся; |
| 12 | і не даєте йому нїчого більше робити батькові своєму, або матері своїй, |
| 13 | обертаючи в нїщо слово Боже переказом вашим, що ви переказали; й подібного такого багато робите. |
| 14 | І, покликавши ввесь народ, рече до них: Слухайте мене всї, та й розумійте: |
| 15 | Нема нїчого осторонь чоловіка, що ввійшовши в него, могло б опоганити його; а що виходить від него, се те, що поганить чоловіка. |
| 16 | Коли хто має уші слухати, нехай слухає. |
| 17 | І як увійшов у господу від людей, питали в Него ученики Його про приповість. |
| 18 | І рече до них: Так і ви нерозумливі? Не зрозуміли, що все, що осторонь і входить у чоловіка, не може його опоганити; |
| 19 | бо не входить йому в серце, а в живіт, і виходить в одхідник, очищаючи всяку їжу? |
| 20 | Рече ж: Що виходить з чоловіка, те поганить чоловіка. |
| 21 | З середини бо, з серця чолові- ка, думки лихі виходять, перелюбки, блуд, душогубство, |
| 22 | злодїйства, зажерливість, ледарство, підступ, роспутність, лихе око, хула, гордощі, дурощі: |
| 23 | все се лихе з середини виходить, і поганить чоловіка. |
| 24 | І, піднявшись ізвідтіля, пійшов на узграниччя Тирські та Сидонські, і ввійшовши в господу, хотїв, щоб нїхто не знав; та не міг утаїтись. |
| 25 | Почувши бо жінка, в котрої дочка її мала духа нечистого, приступила і впала в ноги Йому. |
| 26 | Була ж жінка Грекиня, родом Сирофиникиянка; й благала Його, щоб вигнав біса з дочки її. |
| 27 | Ісус же рече їй: Дай перше наїстись дїтям: не добре бо взяти хлїб у дїтей, і кинути собакам. |
| 28 | Вона ж озвалась, та й каже до Него: Так, Господи; тільки ж і собаки під столом їдять кришки від дїтей. |
| 29 | І рече їй: За се слово йди; вийшов біс із дочки твоєї. |
| 30 | І, пійшовши в домівку свою, знайшла, що біс вийшов, і дочка її лежить на постелї. |
| 31 | І, знов вийшовши з гряниць Тирських та Сидонських, прийшов до моря Галилейського, у гряницї Десятиградські. |
| 32 | І приводять до Него глухого й тяжкомовного; й просять Його, щоб положив на него руку. |
| 33 | І, взявши його від народу окроме, вложив пучки свої в уші йому, й сплюнувши, приторкнувсь до язика йому; |
| 34 | І, позирнувши на небо, зітхнув і рече до него: Єфата, се єсть: Одчинись. |
| 35 | І зараз одчинив ся йому слух, і розімкнулись окови язика його, й заговорив добре. |
| 36 | І наказав їм, щоб нїкому не говорили. Що ж більше Він наказував, то надто більше вони проповідували; |
| 37 | І превельми дивувались, кажучи: Гаразд усе вчинив: і глухим дає чути, й нїмим говорити. |
