| 1 | Тими днями, як було пребагато народу й не мали що їсти, покликавши Ісус учеників своїх, рече їм: |
| 2 | Жаль менї народу, що вже три днї пробувають зо мною, і не мають що їсти; |
| 3 | А коли відпущу їх голодних до домівок їх, помлїють в дорозї; деякі бо з них здалека поприходили. |
| 4 | І відказали Йому ученики Його: Звідкіля ж сих зможе хто тут нагодувати хлїбом у пустинї? |
| 5 | І питав їх: Скільки маєте хлїбів? Вони ж кажуть: Сїм. |
| 6 | І звелїв Він народові сїдати на землї; і взявши сїм хлїбів, оддавши хвалу, ламав і давав ученикам своїм, щоб клали перед ними; і клали перед народом. |
| 7 | І мали рибок кілька; й поблагословивши, казав покласти й те. |
| 8 | Їли ж і наситились, і назбирали останків ламаного сїм кошів. |
| 9 | Було ж тих, що їли, з чотири тисячі; і відпустив їх. |
| 10 | І, зараз увійшовши в човен з учениками своїми, прибув у сторони Далманутанські. |
| 11 | І вийшли Фарисеї, та й почали перепитуватись із Ним, допевняючись у Него ознаки з неба, спокушуючи Його. |
| 12 | І зітхнувши Він духом своїм, рече: Чого кодло се ознаки шукає? Істино глаголю вам: Не дасть ся кодлу сьому ознака. |
| 13 | І, оставивши їх, увійшов знов у човен, і поплив на той бік. |
| 14 | І забули взяти хлїба, й опріч одного хлїба не мали з собою в човнї. |
| 15 | І наказував їм, глаголючи: Гледїть, остерегайтесь квасу Фарисейського й квасу Іродового. |
| 16 | І міркували вони між собою, кажучи: Се, що хлїба не маємо. |
| 17 | І зрозумівши Ісус, рече їм: Чого міркуєте, що хлїба не маєте? Невже ж ви ще не постерегаєте й не розумієте? Чи ще затвердїле маєте серце ваше? |
| 18 | Очі мавши, не бачите? й, уші мавши, не чуєте, й вже не памятаєте? |
| 19 | Як пять хлїбів ламав я на пять тисяч, скільки кошиків повних ламаного назбирали ви? Кажуть Йому: Дванайцять. |
| 20 | Як же сїм на чотирі тисячі, скільки кошів повних ламаного назбирали ви? Вони кажуть: Сїм. |
| 21 | І рече їм: Як же ви не розумієте? |
| 22 | І приходить у Витсаїду; й приводять Йому слїпого, й просять Його, щоб до него приторкнув ся. |
| 23 | І взявши за руку слїпого, вивів його осторонь села; й, плюнувши на очі його, положив руки на него, й спитав його, чи що бачить. |
| 24 | І, позирнувши вгору, каже: Бачу людей, що мов дерева ходять. |
| 25 | Опісля знов положив руки на очі його, й заставив його позирнути вгору; і сцїлив ся він, і бачив ясно все. |
| 26 | І відослав його до домівки його, глаголючи: Анї в село не входь, анї розказуй нїкому в селї. |
| 27 | І вийшов Ісус і ученики Його у села Кесариї Филипової, і дорогою питав учеників своїх, глаголючи їм: Хто я, - кажуть люде? |
| 28 | Вони ж одказали: Йоан Хреститель; а инші: Ілия; инші ж: Один з пророків. |
| 29 | А він рече їм: Ви ж, хто я, скажете? Озвав ся ж Петр і каже Йому: Ти єси Христос. |
| 30 | І наказав їм, щоб нїкому не казали про Него. |
| 31 | І почав навчати їх, що мусить Син чоловічий багато терпіти, й відцурають ся Його старші, та архиєреї, та письменники, і вбють, і в третїй день воскресне Він. |
| 32 | І явно слово глаголав. І взявши Його Петр, почав докоряти Йому. |
| 33 | Він же, обернувшись і поглянувши на учеників своїх, докорив Петру, глаголючи: Іди геть, сатано: бо мислиш не про Боже, а про чоловіче. |
| 34 | І, прикликавши народ укупі з учениками своїми, рече їм: Хто хоче йти за мною, нехай одречеть ся себе, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною. |
| 35 | Хто бо хоче душу свою спасти, погубить її; хто ж погубить душу свою задля мене та євангелиї, той спасе її. |
| 36 | Що бо за користь чоловікові, коли здобуде сьвіт увесь, а занапастить душу свою? |
| 37 | Або що дасть чоловік у замін душі своєї? |
| 38 | Хто бо соромити меть ся мене й моїх словес між кодлом сим перелюбним і грішним, і Син чоловічий соромити меть ся його, як прийде в славі Отця свого з ангелами сьвятими. |
