| 1 | Яко ж бо многі заходились споряджувати повість про добре знані нам речі, |
| 2 | як передали нам ті, що з почину були самовидцями й слугами слова; |
| 3 | то здалось і менї гаразд, довідавшись од почину про все пильно, поряду тобі написати, високоповажний Теофиле, |
| 4 | щоб знав певноту того, чого тебе навчено. |
| 5 | Був за Ірода, царя Юдейського, один сьвященик, на ймя Захарія, з черги Авиїної, а жінка його з дочок Ааронових, а ймя її Єлисавета. |
| 6 | Були ж праведні обоє перед Богом, ходячи у всїх заповідях та наказах Господнїх безпорочні. |
| 7 | І не було в них дитини: бо Єлисавета була неплідна, й обоє постарілись у днях своїх. |
| 8 | Стало ся ж, як служив він порядком черги своєї перед Богом, |
| 9 | то, звичаєм сьвященства, довелось йому кадити, увійшовши в церкву Господню. |
| 10 | А все множество народу молилось ізнадвору під час кадження. |
| 11 | Явив ся ж йому ангел Господень, стоячи правобіч жертівнї кадильної. |
| 12 | І вжахнув ся Захарія побачивши, і страх обняв його. |
| 13 | Рече ж до него ангел: Не лякай ся, Захаріє: бо вислухана молитва твоя, і жінка твоя Єлисавета вродить сина тобі, й даси ймя йому Йоан. |
| 14 | І буде радість тобі й веселість; і многі різдвом його радувати муть ся. |
| 15 | Буде бо великий перед Господем, і вина нї міцного напитку не пити ме; й Духом сьвятим сповнить ся ще з утроби матери своєї. |
| 16 | І многих синів Ізраїлевих наверне до Господа Бога їх. |
| 17 | І йти ме він перед Ним духом і силою Ілиї, щоб навернути серця батьків до дїтей, і неслухняних до мудрости праведних, приготовити Господеві людей готових. |
| 18 | І рече Захарія до ангела: По чім же знати му се? я бо старий, і жінка моя ізстарілась у днях своїх. |
| 19 | І озвавшись ангел, рече йому: Я Гавриїл, що стою перед Господем; і послано мене промовити до тебе та сповістити тебе про се. |
| 20 | І ось замовкнеш і не зможеш говорити, аж по день, коли станеть ся се, за те що не поняв віри словам моїм, котрі справдять ся пори своєї. |
| 21 | І ждав народ Захарії, і дивував ся, що барить ся він у церкві. |
| 22 | Вийшовши ж він, не зміг промовити до них; і постерегли вони, що видїннє бачив у церкві; бо він кивав до них, і зоставсь нїмий. |
| 23 | І сталось, як сповнились днї служення його, пійшов до господи своєї. |
| 24 | Після ж тих днїв зачала Єлисавета, жінка його, й таїлась пять місяцїв, говорячи: |
| 25 | Що так менї дав Господь у ті днї, як зглянув ся, зняти з мене докір між людьми. |
| 26 | Місяця ж шестого післав Бог ангела Гавриїла в город Галилейський, званий Назарет, |
| 27 | до дїви, зарученої чоловікові, на ймя Йосифові, з дому Давидового; а ймя дїви Мария. |
| 28 | І прийшовши ангел до неї, рече: Радуй ся, благодатная, Господь з тобою; благословенна єси між женами. |
| 29 | Вона ж, побачивши його, вжахнулась словами його, та й подумала, що б се було за витаннє таке. |
| 30 | І рече ангел їй: Не лякай ся, Мариє: знайшла бо єси ласку в Бога. |
| 31 | І ось зачнеш ти в утробі твоїй, і вродиш Сина, й наречеш імя Йому Ісус. |
| 32 | Сей буде великий, і Сином Вишнього звати меть ся, і дасть Йому Господь Бог престол Давида, отця Його: |
| 33 | і царювати ме Він над домом Якововим по віки, й царству Його не буде кінця. |
| 34 | Рече ж Мария до ангела: Як буде се, коли чоловіка не знаю? |
| 35 | І озвавшись ангел, рече їй: Дух сьвятий найде на тебе, й сила Вишнього отїнить тебе; тим і, що вродить ся сьвяте, звати меть ся Сином Божим. |
| 36 | І ось Єлисавета, родичка твоя, вона також зачала сина в старостї своїй, і се шестий місяць їй, званій неплідною. |
| 37 | Бо не буде неможливе у Бога всяке слово. |
| 38 | Рече ж Мария: Се рабиня Господня: нехай станеть ся менї по слову твоєму. І пійшов від неї ангел. |
| 39 | Уставши ж Мария тими днями, пійшла швидко в підгіррє, у город Юдин; |
| 40 | і ввійшла в господу Захаріїну, і виталась із Єлисаветою. |
| 41 | І сталось, як почула Єлисавета витаннє Мариїне, кинулась дитина в утробі її; і сповнилась Єлисавета Духом сьвятим, |
| 42 | і промовила голосом великим, і рече: Благословенна єси між женами, й благословенний плід утроби твоєї. |
| 43 | І звідкіля менї се, що прийшла мати Господа мого до мене? |
| 44 | Ось бо, як дійшов голос витання твого до ушей моїх, кинулась з радости дитина в утробі моїй. |
| 45 | І благословенна, що увірувала, бо сповнить ся, що сказано їй від Господа. |
| 46 | І рече Мария: Величає душа моя Господа, |
| 47 | і зрадував ся дух мій у Бозї Спасї моїм, |
| 48 | що споглянув на смиреннє слуги своєї: ось бо від нинї блаженною звати муть мене всї роди: |
| 49 | бо зробив менї велике Сильний; і сьвяте імя Його. |
| 50 | І милость Його від роду до роду на боячих ся Його. |
| 51 | Зробив силу рукою своєю; розсипав гордих у думках сердець їх; |
| 52 | поскидав потужних з престолів, і підняв угору смиренних; |
| 53 | голодних сповнив добром, а багатих одіслав упорожнї; |
| 54 | прийняв Ізраїля, слугу свого, на спомин милости, |
| 55 | (як промовив до батьків наших) Авраамові й насїнню його по віки. |
| 56 | Пробувала ж Мария з нею місяцїв зо три, та й вернулась до домівки своєї. |
| 57 | Єлисаветї ж сповнив ся час родити, й вродила вона сина. |
| 58 | І чули сусїде її і родина її, що Господь показав велику милость свою до неї, і радувались із нею. |
| 59 | І сталось, восьмого дня прийшли обрізати хлопятко, і хотїли назвати його ймям батька його, Захарією. |
| 60 | І озвавшись мати його, каже: Нї, а нехай назветь ся Йоаном. |
| 61 | І казали до неї: Що нїкого нема в родинї твоїй, щоб звав ся імям сим. |
| 62 | Кивали ж батькові його, як схотїв би назвати його. |
| 63 | І, попросивши таблицї, написав слова: Йоан буде ймя йому. І дивувались усї. |
| 64 | Відкрили ся ж уста його зараз, і язик його, й заговорив, прославляючи Бога. |
| 65 | І був на всїх страх, що жили кругом них; і по всьому підгіррю Юдейському пронеслись усї слова ті. |
| 66 | І положили всї, хто чув, у серцї своїм, кажучи: Що ж то за дитина се буде! І рука Господня була з ним. |
| 67 | І Захарія, батько його, сповнив ся Духом сьвятим, і прорік, глаголючи: |
| 68 | Благословен Господь Бог Ізраїлїв, що одвідав і зробив ізбавленнє народові своєму, |
| 69 | і підняв ріг спасення нам у дому Давида, слуги свого, |
| 70 | (як промовляв устами сьвятих од віку пророків своїх,) |
| 71 | спасеннє од ворогів наших і з руки всїх ненавидників наших, |
| 72 | щоб зробити милость отцям нашим, і спогадати завіт свій сьвятий, |
| 73 | клятьбу, що кляв ся перед Авраамом, отцем нашим, |
| 74 | та що дасть нам без страху, з рук ворогів наших визволившись, |
| 75 | служити Йому в сьвятостї та праведностї перед Ним, по всї днї життя нашого. |
| 76 | А ти, дитино, пророком Вишнього звати меш ся: ходити меш бо перед лицем Господнїм, готовити дороги Його; |
| 77 | щоб давати знаннє спасення народові Його в оставленню гріхів їх, |
| 78 | по благій милостї Бога нашого, в котрій одвідав нас Схід з висоти, |
| 79 | щоб засияв сидячим у темряві і тїнї смертнїй, щоб направити ноги наші на дорогу впокою. |
| 80 | Хлопятко ж росло та міцнїло духом, і пробувало в пустинї аж до дня явлення свого перед Ізраїлем. |
