| 1 | Після ж сього настановив Господь і других сїмдесять, та й післав їх по двоє перед лицем своїм у кожний город і місце, куди мав сам ійти. |
| 2 | Рече ж до них: Жниво велике, робітника ж мало: просїть же Господа жнива, щоб випровадив робітників на жниво своє. |
| 3 | Ійдїть; ось я посилаю вас, як ягнят між вовки. |
| 4 | Не носїть калитки, нї торбини, нї обувя, і нїкого в дорозї не витайте. |
| 5 | У котру ж господу ввійдете, перше кажіть: Впокій домові сьому; |
| 6 | і коли там буде син упокою, спочине на йому впокій ваш; коли ж нї, до вас вернеть ся. |
| 7 | У тім же дому зоставайтесь, ївши й пивши, що є в них: достоєн бо робітник нагороди своєї. Не ходїть од хати до хати. |
| 8 | І в которий город увійдете, й приймуть вас, їжте що поставлять перед вами, |
| 9 | і сцїляйте в ньому недужих, і кажіть їм: Наближилось до вас царство Боже. |
| 10 | У которий же город прийдете й не приймуть вас, вийшовши на улицї його, скажіть: |
| 11 | І порох, що поприлипав до нас із города вашого, обтрушуємо вам; тільки ж се знайте, що наближилось до вас царство Боже. |
| 12 | Глаголю ж вам, що Содомлянам дня того одраднїщ буде, нїж городові тому. |
| 13 | Горе тобі, Хоразине! горе тобі, Витсаїдо! бо коли б у Тирі та Сидонї стались чудеса, що стали ся в вас, давно б, у веретищі та в попелї сидячи, покаялись. |
| 14 | Тільки ж Тирові й Сидонові одраднїщ буде на судї, нїж вам. |
| 15 | І ти, Капернауме, що аж до неба підняв ся, аж у пекло провалиш ся. |
| 16 | Хто слухає вас, мене слухає; а хто гордує вами, мною гордує; хто ж мною гордує, гордує Пославшим мене. |
| 17 | І вернулись сїмдесять назад з радощами, кажучи: Господи, й біси корять ся нам в імя Твоє. |
| 18 | Рече ж їм: Видїв я сатану, як блискавку з неба падаючого. |
| 19 | Ось даю вам силу наступати на гадюки й на скорпиони, й на всю силу ворожу, й нїщо вам не шкодити ме. |
| 20 | Тільки ж бо сим не втїшайтесь, що духи вам корять ся; втїшайте ся ж більш, що імена ваші написані на небесах. |
| 21 | Того часу зрадїв духом Ісус, і рече: Дякую Тобі, Отче, Господи неба й землї, що втаїв се від премудрих і розумних, а відкрив недолїткам. Так, Отче: бо так воно вподобалось перед Тобою. |
| 22 | Усе передане менї від Отця; і нїхто не знає, хто Син, тільки Отець, і хто Отець, тільки Син та кому схоче Син одкрити. |
| 23 | І, обернувшись до учеників на самотї, рече: Блаженні очі, котрі бачять, що ви бачите: |
| 24 | глаголю бо вам: Що многі пророки й царі хотїли бачити, що ви бачите, та й не бачили, й чути, що ви чуєте, та й не чули. |
| 25 | І ось, законник один устав, спокушуючи Його й кажучи: Учителю, що робивши, життє вічнє наслїджу? |
| 26 | Він же рече до него: В законї що написано? як читаєш? |
| 27 | Він же, озвавшись, каже: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією силою твоєю, і всією думкою твоєю, та ближнього твого, як себе самого. |
| 28 | Рече ж йому: Право відказав єси. Се чини, то й жити меш. |
| 29 | Він же, хотївши оправдити себе, каже до Ісуса: Хто ж мій ближнїй? |
| 30 | Підхопивши ж Ісус, рече: Чоловік один ійшов з Єрусалиму в Ерихон, і попав ся розбійникам, котрі, обдерши його й рани завдавши, пійшли, зоставивши півмертвого. |
| 31 | Случаєм ійшов якийся священик дорогою тією, і, побачивши його, пройшов мимо. |
| 32 | Так само ж і левит, лучившись на те місце, приступивши й подивившись, пройшов мимо. |
| 33 | Самарянин же один, ідучи дорогою, прийшов до него й, побачивши його, милосердував ся, |
| 34 | і, приступивши, обвязав рани його, ллючи оливу та вино, й, посадивши його на свою скотину, привів його в гостинницю, і пильнував його; |
| 35 | а назавтра, одходячи, вийняв два денариї, дав гостинникові, та й каже йому: Доглядай його, і що над се видаси, я, вернувшись, оддам тобі. |
| 36 | Хто ж оце з тих трох здаєть ся тобі ближнїм тому, що попавсь між розбійники? |
| 37 | Він же каже: Хто зробив милость йому. Рече тодї йому Ісус: Іди й ти чини так. |
| 38 | Стало ся ж, як ійшли вони, увійшов Він ув одно село; жінка ж одна, на ймя Марта, прийняла Його в господу свою. |
| 39 | А була в неї сестра, звана Мария, котра, сївши в ногах у Ісуса, слухала слово Його. |
| 40 | Марта ж зайнялась великою послугою; ставши ж каже: Господи, чи байдуже Тобі, що сестра моя одну мене зоставила послугувати? Скажи ж їй, щоб менї помагала. |
| 41 | Озвавши ся ж рече їй Ісус: Марто, Марто, журиш ся та побиваєш ся про многе, |
| 42 | одного ж треба. Мария добру частину вибрала, що не відніметь ся від неї. |
