| 1 | І сталось, як Він молив ся на одному місцї, і як перестав, сказав один з учеників до Него: Господи, навчи нас молитись, як і Йоан навчив учеників своїх. |
| 2 | Рече ж їм: Коли молитесь, кажіть: Отче наш, що на небесах! Нехай святить ся імя Твоє, нехай прийде царство Твоє, нехай буде воля Твоя, як на небі, так і на землї. |
| 3 | Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї. |
| 4 | І прости нам довги наші, як і ми прощаємо кожному довжникові нашому; й не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. |
| 5 | І рече до них: Хто з вас мати ме приятеля, і прийде до него о півночі, і скаже йому: Друже, позич менї три хлїби, |
| 6 | бо приятель мій прийшов до мене з дороги, й не маю що поставити перед ним; |
| 7 | а той із середини, озвавшись, скаже: Не турбуй мене; вже двері зачинені, і дїти мої зо мною в постелї; не можу, вставши, дати тобі: |
| 8 | глаголю вам: Хоч і не дасть йому, вставши, що він йому друг, та задля докучання його, вставши, дасть йому, скільки йому треба. |
| 9 | І я вам глаголю: Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й одчинить ся вам. |
| 10 | Кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють. |
| 11 | У которого ж з вас, батьків, просити ме син хлїба, чи каменя подасть йому? а як риби, чи замість риби гадюку подасть йому? |
| 12 | Або коли просити ме яйця, чи подасть йому скорпиона? |
| 13 | Коли ж ви, лихими бувши, знаєте добрі дари давати дїтям вашим, як же більш Отець із неба, не дасть Духа сьвятого тим, що просять у Него? |
| 14 | І вигнав біса, а той був нїмий. Стало ся ж, як диявол вийшов, промовив нїмий; і дивувавсь народ. |
| 15 | Деякі ж з них казали: Вельзевулом, князем бісовським, виганяє біси. |
| 16 | Другі ж, спокушуючи Його, ознаки від Него шукали з неба. |
| 17 | Він же, знаючи думки їх, рече їм: Кожне царство, проти себе роздїлившись, пустїє; і господа - проти господи, падає. |
| 18 | Коли ж і сатана проти себе роздїлить ся, як устоїть царство його? Бо кажете, що Вельзевулом виганяю біси. |
| 19 | Коли ж я Вельзевулом виганяю біси, то сини ваші ким виганяють їх? Тим суддями вашими вони будуть. |
| 20 | Коли ж пальцем Божим виганяю біси, то конче пристигло до вас царство Боже. |
| 21 | Коли ж сильний, в'оружившись, стереже свого двору, то в спокою добро його. |
| 22 | Коли ж сильнїщий над него, прийшовши, подужає його, то всю зброю його бере, що на неї вповав, та й роздає здобич його. |
| 23 | Хто не зо мною, той проти мене; і хто не збирає зо мною, розсипає. |
| 24 | Як же нечистий дух вийде з чоловіка, то блукає по безвіддях, шукаючи впокою, і, не знайшовши, каже: Вернусь до домівки моєї, звідкіля вийшов. |
| 25 | І прийшовши знайде її виметену й прибрану. |
| 26 | Тодї йде та бере сїм инших духів, злїщих над себе; і, ввійшовши, домують там; і буде останнє чоловіка того гірше першого. |
| 27 | Стало ся ж, як промовляв Він се, піднявши одна жінка зміж народу голос, каже Йому: Блаженна утроба, що носила Тебе, й соски, що ссав єси. |
| 28 | Він же рече: Блаженні ж і ті, що слухають слово Боже, та й хоронять його. |
| 29 | Як же народ громадив ся, почав глаголати: Кодло се лукаве; воно ознаки шукає, і не дасть ся ознака йому, тільки ознака Йони пророка. |
| 30 | Бо, як Йона був ознакою Ниневянам, так буде й Син чоловічий кодлу сьому: |
| 31 | Цариця полуденна встане на суд із чоловіками кодла сього, та й осудить їх: бо прийшла вона з краю землї послухати премудростї Соломонової; а ось більший Соломона тут. |
| 32 | Ниневяне встануть на суд із кодлом сим, та й осудять його; бо покаялись по проповідї Йониній; а ось більший Йони тут. |
| 33 | Нїхто ж, засьвітивши сьвічку, на потайному не ставить, нї під посудину, а на сьвічнику, щоб хто входить, сьвітло бачив. |
| 34 | Сьвітло тїлу око; коли ж оце око твоє ясне буде, то й все тїло твоє сьвітле: коли ж лихе буде, то й тїло твоє темне. |
| 35 | Гледи ж оце, щоб сьвітло, що в тобі, не була темрява. |
| 36 | Коли ж тїло твоє все сьвітле, не маючи нїякої частини темної, то буде сьвітле все, як би сьвічка сяєвом просьвічувала тебе. |
| 37 | Як же Він промовляв, просив Його Фарисей один, щоб обідав у него; ввійшовши ж, сїв за столом. |
| 38 | Фарисей же, побачивши, здивував ся, що перше не обмив ся перед обідом. |
| 39 | Рече ж Господь до него: Тепер ви, Фарисеї, верх чаші і блюда очищаєте; середина ж ваша повна здирства та лукавства. |
| 40 | Безумні! хиба, хто зробив верх, і середини не зробив. |
| 41 | Тільки давайте милостиню з того, що є, і ось усе чисте вам буде. |
| 42 | Та горе вам, Фарисеї! бо даєте десятину з мяти, рути і всякого зїлля, а минаєте суд і любов Божу. Се повинні були чинити, да й того не залишати. |
| 43 | Горе вам, Фарисеї! бо любите перві сїдалища по школах і витання на торгах. |
| 44 | Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! бо ви мов гроби, що їх невидко, й люде, ходячи поверх них, не знають. |
| 45 | Озвав ся ж один з законників, і каже Йому: Учителю, так говорячи, ти й нас обижаєш. |
| 46 | Він же рече: І вам, законникам, горе! що накладуєте людям тягарі, котрі важко носити, а самі одним пальцем вашим не приторкнетесь до тягарів. |
| 47 | Горе вам! що будуєте гроби пророкам, батьки ж ваші повбивали їх. |
| 48 | Правдиво ви сьвідкуєте, і любі вам учинки батьків ваших; бо се вони повбивали їх, ви ж будуєте їм гроби. |
| 49 | Тим і премудрість Божа глаголе: Пішлю до них пророків та апостолів, і инших з них вони вбивати муть та гонити муть, |
| 50 | щоб відомстити за кров усїх пророків, пролиту від основання сьвіта, кодлу сьому, |
| 51 | від крові Авеля аж до крові Захарії, що полїг між жертївнею й храмом. Так, глаголю вам, відомстить ся кодлу сьому. |
| 52 | Горе вам, законники! що ви взяли ключ розуміння: самі не ввійшли, й тим, що входять, заборонили. |
| 53 | Як же промовляв Він се до них, стали письменники та Фарисеї вельми наступати на Него, й допитуватись у Него про многі речі, |
| 54 | чигаючи на Него й шукаючи вхопити що з уст Його, щоб обвинувати Його. |
