| 1 | Тим часом, як зібралась тьма народу, так що топтало одно одного, почав глаголати ученикам своїм: Перш усього остерегайтесь квасу Фарисейського, чи то лицемірства. |
| 2 | Нїчого бо нема закритого, що не відкриєть ся, анї захованого, що не виявить ся. |
| 3 | Тим, що ви потемки промовили, повидну чути муть; і що на ухо казали ви в коморах, проповідувати меть ся на домах. |
| 4 | Глаголю ж вам, другам моїм: Не лякайтесь тих, що вбивають тїло, а потім не можуть більш нїчого заподїяти. |
| 5 | Я ж покажу вам, кого лякатись: Лякайтесь того, хто, вбивши, власть має вкинути в пекло. Так, глаголю вам, того лякайтесь. |
| 6 | Хиба пятеро горобцїв не продають за два шаги? й один же з них не забутий перед Богом. |
| 7 | Тільки ж і волоссє на голові вашій усе полїчене. Не лякайте ся ж оце: ви многих горобцїв дорожчі. |
| 8 | Глаголю ж вам: Всякий, хто визнавати ме мене перед людьми, й Син чоловічий визнавати ме його перед ангелами Божими. |
| 9 | Хто ж відречеть ся мене перед людьми, того відречусь перед ангелами Божими. |
| 10 | І всякий, хто скаже слово на Сина чоловічого, простить ся йому; хто ж на сьвятого Духа хулив, не простить ся. |
| 11 | Коли ж приведуть вас у школи, та до урядів, та до властей, не дбайте про те, як або чим боронити метесь, або що казати мете: |
| 12 | бо сьвятий Дух учити ме вас тієї години, що треба говорити. |
| 13 | Каже ж Йому один з народу: Учителю, скажи братові моєму, щоб подїлив ся зо мною наслїддєм. |
| 14 | Він же рече йому: Чоловіче, хто настановив мене суддею або дїлителем над вами? |
| 15 | Рече ж до них: Остерегайтесь і бережітесь зажерливостї; бо не в тім комусь життє його, щоб надто мати з достатків своїх. |
| 16 | Сказав же приповість до них, глаголючи: В одного багатого чоловіка вродила добре земля; |
| 17 | і думає він сам собі, говорячи: Що менї робити, що не маю куди звезти овощі мої? |
| 18 | І каже: От що зроблю: Розберу клунї мої та більші побудую, і звезу туди всї плоди мої і добро моє. |
| 19 | І скажу душі моїй: Душе, маєш багацько добра, зложеного на лїта многі; спочивай, їж, пий, весели ся. |
| 20 | Рече ж йому Бог: Безумний, сієї ночі душу твою візьмуть у тебе; що ж надбав єси, кому буде? |
| 21 | Оттак, хто скарбує для себе, а не в Бога багатїє. |
| 22 | Рече ж до учеників своїх: Тим глаголю вам: Не журіть ся душею вашою, що їсти мете, анї тїлом, чим з'одягнетесь. |
| 23 | Душа більша їжі, а тїло одежі. |
| 24 | Погляньте на круки: що не сїють і не жнуть; у них нї комори, нї клунї, а Бог годує їх; як же більше луччі ви птаства? |
| 25 | Хто ж з вас, журившись, може прибавити до зросту свого один локіть? |
| 26 | Коли ж ви й найменьшого не можете, то чого про инше журитесь? |
| 27 | Погляньте на лилії, як вони ростуть: не працюють і не прядуть; глаголю ж вам, що й Соломон у всїй славі своїй не з'одягав ся, як одна з сих. |
| 28 | Коли ж траву, що сьогоднї на полї, а завтра буде в піч укинута, Бог так з'одягає; то як більше вас, маловіри? |
| 29 | І ви не шукайте що вам їсти, або що пити, й не несїтесь (високо); |
| 30 | того бо всього народи сьвіту шукають; Отець же ваш знає, що треба вам сього. |
| 31 | Лучче шукайте царства Божого, а се все додасть ся вам. |
| 32 | Не лякай ся, мале стадо: бо вподобалось Отцеві вашому дати вам царство. |
| 33 | Продавайте достатки ваші, і подавайте милостиню; робіть собі сакви, що не ветшають, скарб, що не вбавляєть ся на небесах, де злодїй не приступає, анї міль не їсть. |
| 34 | Де бо скарб ваш, там і серце ваше буде. |
| 35 | Нехай будуть поясницї ваші підперезані, і сьвітильники позасьвічувані, |
| 36 | і ви подобні людям, що дожидають пана свого, коли вертати меть ся з весїлля, щоб, як прийде та постукає, зараз одчинити йому. |
| 37 | Блаженні слуги ті, котрих, прийшовши пан, знайде їх пильнуючих: істино глаголю вам, що підпережеть ся та й посадовить їх за стіл, і, приступивши, послугувати ме їм. |
| 38 | І коли прийде о другій сторожі, або о третій сторожі прийде, і знайде так, блаженні слуги ті. |
| 39 | Се ж знайте, що, коли б знав господар, о которій годинї злодїй прийде, пильнував би, й не дав би підкопати господи своєї. |
| 40 | Тим і ви будьте готові; бо, котрої години не думаєте, Син чоловічий прийде. |
| 41 | Каже ж Йому Петр: Господи, чи до нас приповість сю глаголеш, чи до всїх? |
| 42 | Рече ж Господь: Хто єсть вірний і розумний дворецький, що поставить його пан над челяддю своєю, видавати у пору визначену харч? |
| 43 | Блажен слуга той, котрого, пан прийшовши, знайде, що робить так. |
| 44 | По правдї глаголю вам, що над усїм достатком своїм поставить його. |
| 45 | Коли ж слуга той скаже в серцї своїм: Барить ся пан мій прийти, та й зачне бити рабів і рабинь, їсти, та пити, та впиватись, |
| 46 | прийде пан того слуги дня, котрого не сподїваєть ся, і години, котрої не знає, та й відлучить його, й долю його з невірними положить. |
| 47 | Той же слуга, що знав волю пана свого, та й не приготовив ся, анї зробив по волї його, буде битий много. |
| 48 | Хто ж, не знавши, зробив достойне биття, буде битий мало. Від усякого бо, кому дано багато, багато вимагати меть ся від него; а кому прибавлено багато, більш спитаєть ся від него. |
| 49 | Огонь прийшов я кинути на землю; і чого хочу? - тільки щоб запалав уже. |
| 50 | Хрещеннєм же маю хреститись, і як менї важко, доки се скінчить ся! |
| 51 | Чи думаєте, що впокій прийшов я дати на землї? Нї, глаголю вам, а роздїленнє: |
| 52 | буде бо від нинї пятеро в одній хатї роздїлених, троє проти двох, і двоє проти трох. |
| 53 | Стане батько різно проти сина, а син проти батька; мати проти дочки, а дочка проти матери; свекруха проти невістки своєї, і невістка проти свекрухи своєї. |
| 54 | Рече ж і до народу: Як побачите хмару, що виступає від заходу, зараз кажете: Ливень буде, й буває так. |
| 55 | А як вітер полуденний віє, кажете, що спека буде, й буває. |
| 56 | Лицеміри, лице землї і неба вмієте пізнавати, часу ж сього як не розпізнаєте? |
| 57 | Чом же й про себе не судите право? |
| 58 | Як бо йдеш із противником твоїм перед князя, то вдорозї дбай, щоб збутись його; щоб не потяг тебе до суддї, а суддя не передав тебе слузї, а слуга не вкинув тебе в темницю. |
| 59 | Глаголю тобі, не вийдеш звідтіля, доки й останнього мідяка не віддаси. |
