| 1 | Нагодили ся ж деякі того часу, оповідуючи Йому про Галилейцїв, котрих кров Пилат змішав з жертвами їх. |
| 2 | І озвавшись Ісус, рече їм: Чи думаєте, що Галилейцї сї грішнїщі від усїх Галилейцїв були, що так постраждали? |
| 3 | Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, усї так само погинете. |
| 4 | Або ті вісїмнайцять, що впала на них башта в Силоамі та й побила їх, думаєте, що сї були більші довжники, над усїх людей що живуть в Єрусалимі? |
| 5 | Нї, глаголю вам; тільки ж, коли не покаєтесь, то всї так само погинете. |
| 6 | Сказав же сю приповість: Смоківницю мав хтось у винограднику своїм посаджену; й прийшов овощу шукати на нїй, та й не знайшов. |
| 7 | Рече ж до винаря: Ось три роки приходжу, шукаючи овощу на смоківницї сїй, та й не знаходжу. Зрубай її: на що й землю займає? |
| 8 | Він же, озвавшись, каже йому: Господи, зостав її і на се лїто, поки прокопаю круг неї та обложу гноєм; |
| 9 | чей зродить овощ; коли ж нї, тодї зрубаєш її. |
| 10 | Навчав же в одній школї по суботам. |
| 11 | І ось була жінка, маючи духа недуги вісїмнайцять років, і була згорблена, й не могла зовсїм випростатись. |
| 12 | Побачивши ж її Ісус, покликав, і рече їй: Жінко, одзволилась єси від недуги твоєї. |
| 13 | І положив на неї руки, й зараз стала права, й прославляла Бога. |
| 14 | Озвав ся ж шкільний старшина, досадуючи, що в суботу сцїлив Ісус, і каже народові: Є шість днїв, в котрі годить ся робити; оттодї ж приходьте, та й сцїляйтесь, а не субітнього дня. |
| 15 | Відказав тодї йому Господь, і рече: Лицеміри, хиба не кожен з вас у суботу одвязує вола свого або осла від ясел, та веде поїти? |
| 16 | Сю ж дочку Авраамову, що вязав сатана, бач, вісїмнайцять років, чи не годилось одзволити од вязила сього в день субітнїй? |
| 17 | І, як се промовив, засоромились усї противники Його, а всї люде радувались усїм славним, що сталось від Него? |
| 18 | Рече ж: Кому подобне царство Боже? й кому уподоблю його? |
| 19 | Подобне воно зерну горчицї, що взявши чоловік, кинув у город свій, і виросло воно, й стало дерево велике; й птаство небесне кублилось між гіллєм його. |
| 20 | І знов рече: Кому уподоблю царство Боже? |
| 21 | Подобне воно квасу, що взявши жінка, розчинила у трох мірках борошна, поки вкисне все. |
| 22 | І проходив через городи й села, навчаючи й верстаючи дорогу до Єрусалиму. |
| 23 | Каже ж один Йому: Господи, чи тих мало, що спасають ся? Він же рече до них: |
| 24 | Силкуйтесь увійти тїсними ворітьми; бо многі, глаголю вам, шукати муть увійти, та й не здолїють. |
| 25 | І, як устане господар та зачинить двері, а ви зачнете, стоячи знадвору, стукати в двері, говорячи: Господи, Господи, відчини нам, то озвавшись, скаже вам: Не знаю вас, звідкіля ви; |
| 26 | тодї станете казати: Ми їли перед Тобою й пили, й по улицях наших навчав єси. |
| 27 | І скаже: Глаголю вам, що не знаю вас, звідкіля ви: уступіть ся від мене, всї, що робите неправду. |
| 28 | Там буде плач і скреготаннє зубів, як побачите Авраама, та Ісаака, та Якова і всїх пророків у царстві Божому, себе ж вигнаних геть. |
| 29 | І прийдуть од сходу й заходу, і від півночі й полудня, та й сядуть у царстві Божому: |
| 30 | І ось є останнї, що будуть перві, й перві, що будуть останнї. |
| 31 | Того дня приступили деякі Фарисеї, кажучи Йому: Зійди звідсїля, бо Ірод хоче Тебе вбити. |
| 32 | І рече їм: Ідїть та скажіть лисицї тій: Ось виганяю біси, й сцїлення роблю сьогоднї й завтра, а третього дня скінчаю ся. |
| 33 | Тільки ж мушу сьогоднї і завтра й дальшого дня ходити, бо не можна пророкові загинути осторонь Єрусалиму. |
| 34 | Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і каменуєш посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїти твої, як курка своє гнїздо під крила, й не схотїли. |
| 35 | Оце ж оставляєть ся вам господа ваша пуста; істино ж глаголю вам: Що не побачите мене, доки прийде час, що скажете: Благословен грядущий в імя Господнє. |
