| 1 | Рече ж до учеників: Не можна не прийти поблазням; горе ж, через кого приходять! |
| 2 | Лучче б йому було, коли б жорно млинове почеплено на шию йому, та й укинуто в море, нїж щоб зблазнив одного з малих сих. |
| 3 | Озирайтесь на себе. Коли погрішить проти тебе брат твій, докори йому, й коли покаєть ся, прости йому. |
| 4 | І коли сїм раз на день погрішить проти тебе, й сїм раз на день обернеть ся до тебе, кажучи: Каюсь; прости йому. |
| 5 | І казали апостоли Господеві: Прибав нам віри. |
| 6 | Рече ж Господь: Коли б ви мали віру з зерно горчицї, то сказали б шовковинї оцїй: Викоренись і посадись у морю, то послухала б вас. |
| 7 | Хто ж з вас, слугу мавши, ратая чи пастуха, як ійде з поля, скаже йому зараз: Прийшовши сїдай їсти? |
| 8 | А чи не скаже йому: Наготов менї що вечеряти, та підперезавшись послугуй менї, поки їсти му та пити му, а потім їсти меш і пити меш ти? |
| 9 | Чи дякує тому слузї, що зробив, що звелено йому? |
| 10 | Так і ви, коли зробите все, що звелено вам, кажіть: Що слуги ми нїкчемні; бо, що повинні зробити, зробили. |
| 11 | І сталось, як ійшов Він у Єрусалим, і проходив серединою Самариї та Галилеї, |
| 12 | і, як увійшов ув одно село, зустріло Його десять прокажених чоловіків, що стояли оддалеки. |
| 13 | І піднесли вони голос, кажучи: Ісусе, наставниче, помилуй нас. |
| 14 | І побачивши рече їм: Ідїть покажіть себе священикам. І сталось, як пійшли вони, очистились. |
| 15 | Один же з них, бачивши, що одужав, вернувсь, голосом великим прославляючи Бога, |
| 16 | і, припав лицем до ніг Його, дякуючи Йому; а був він Самарянин. |
| 17 | Озвав ся ж Ісус і рече: Чи не десять очистились? девять же де? |
| 18 | Не знайшлись, щоб вернувшись оддати славу Богу, тільки чужоземець сей? |
| 19 | І рече йому: Уставши йди; віра твоя спасла тебе. |
| 20 | Як же спитали Його Фарисеї, коли прийде царство Боже, відказав їм, і рече: Не прийде царство Боже з постереганнєм, |
| 21 | анї казати муть: Дивись, ось воно; або: Дивись, он, бо царство Боже у вас усерединї. |
| 22 | Рече ж до учеників: Прийдуть днї, що бажати мете один з днїв Сина чоловічого видїти, та й не побачите. |
| 23 | І казати муть вам: Дивись, ось; або: Дивись, он; не йдїть і не ганяйтесь. |
| 24 | Бо, як блискавиця, блиснувши з одного краю під небом, до другого краю під небом сьвітить, так буде й Син чоловічий дня свого. |
| 25 | Перше ж мусить Він багато терпіти, й відцураєть ся Його рід сей. |
| 26 | І як сталось за днїв Ноя, так буде й за днїв Сина чоловічого. |
| 27 | Їли, пили, женились, оддавались, аж до дня, як увійшов Ной у ковчег, і настав потоп, та й вигубив усїх. |
| 28 | Так само, як сталось і за Лота; їли, пили, торгували, продавали, насаджували, будували, |
| 29 | которого ж дня вийшов Лот із Содома, линуло огнем та сїркою з неба та й вигубило всїх. |
| 30 | Так же буде й в день, котрого Син чоловічий відкриєть ся. |
| 31 | Того дня, хто буде на криші, а надібє його в хатї, нехай не злазить узяти його; й хто на полї, так само нехай не вертаєть ся назад. |
| 32 | Спогадайте Лотову жінку. |
| 33 | Коли хто шукати ме душу свою спасти, погубить її, а хто погубить її, оживить її. |
| 34 | Глаголю вам, тієї ночі буде двоє на однім ліжку; один візьметь ся, а другий зоставить ся. |
| 35 | Дві молоти муть укупі; одна візьметь ся, а друга зоставить ся. |
| 36 | Двоє будуть у полї; один візьметь ся, а другий зоставить ся. |
| 37 | І озвавшись кажуть до Него: Де, Господи? Він же рече їм: Де тїло, там збирати муть ся орли. |
