| 1 | Сказав же й приповість їм про те, що треба по всяк час молитись, а не внивати, |
| 2 | глаголючи: Один суддя був у якомусь городї, й Бога не бояв ся, і чоловіка не соромив ся. |
| 3 | Вдовиця ж була одна у городї тім, і прийшла до него, кажучи: Помстись за мене над противником моїм. |
| 4 | І не хотїв довго, потім же каже в собі: Хоч і Бога не боюсь, і чоловіка не соромлюсь, |
| 5 | то, що докучає менї вдова ся, помщусь за неї, щоб, без перестану ходячи, не докучала менї. |
| 6 | Рече ж Господь: Слухайте, що суддя неправедний каже! |
| 7 | Бог же чи не помстив ся б за вибраних своїх, що голосять до Него день і ніч, хоч довго терпить про них? |
| 8 | Глаголю вам, що помстить ся за них незабаром. Тільки ж Син чоловічий прийшовши, чи знайде віру на землї? |
| 9 | Сказав же й до инших, що вповали на себе, що вони праведні, та гордували другими, приповість сю: |
| 10 | Два чоловіки ввійшли в церкву помолитись: один Фарисей, а другий митник. |
| 11 | Фарисей, ставши, так у собі молив ся: Боже, дякую Тобі, що я не такий, як инші люде, здирщики, неправедні, перелюбні, або як оцей митник. |
| 12 | Я пощу два рази на тиждень, даю десятину з усього, що придбаю. |
| 13 | А митник, оддалеки ставши, не хотїв і очей до неба звести, а бив у груди себе, кажучи: Боже, милостивий будь менї грішному. |
| 14 | Глаголю вам: пійшов сей до дому свого оправданий більш, нїж той; бо кожен, хто несеть ся вгору, принизить ся; хто ж принижуєть ся, пійде вгору. |
| 15 | Приносили ж Йому й дїтей, щоб до них приторкнувсь; бачивши ж ученики, заказували їм. |
| 16 | Ісус же, покликавши їх, рече: Пустїть дїток приходити до мене й не боронїть їм; таких бо царство Боже. |
| 17 | Істино глаголю вам: Хто не прийме царства Божого, як дитина, не ввійде в него. |
| 18 | І питав Його один старшина, кажучи: Учителю благий, що робивши життє вічнє наслїджу. |
| 19 | Рече ж йому Ісус: Чого мене звеш благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. |
| 20 | Заповідї знаєш: Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не сьвідкуй криво, Поважай батька твого й матїр твою. |
| 21 | Він же каже: Се все хоронив я з малку мого. |
| 22 | Почувши ж се Ісус, рече йому: Ще одного тобі недостає: усе, що маєш, продай та й роздай убогим, і мати меш скарб на небі; та й приходь, ійди слїдом за мною. |
| 23 | Він же, почувши се, став вельми сумний, був бо дуже багатий. |
| 24 | Побачивши ж його Ісус, що вельми сумний став, рече: Як тяжко багацтва маючи увійти в царство Боже! |
| 25 | Легше бо верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти. |
| 26 | Казали ж ті, що чули: То хто ж може спастись? |
| 27 | Він же рече: Неможливе у людей - можливе у Бога. |
| 28 | Каже ж Петр: Ось ми покинули все, та й пійшли слїдом за Тобою. |
| 29 | Він же рече їм: Істино, істино глаголю вам: Що нема нїкого, хто покинув господу, або родителїв, або братів, або жінку, або дїти задля царства Божого, |
| 30 | та й не приняв багато більше часу сього, а в віку будучому життє вічнє. |
| 31 | Узявши ж дванайцятьох, рече до них: Оце йдемо в Єрусалим, і станеть ся все, що написано через пророків, Синові чоловічому. |
| 32 | Буде бо виданий поганам, і насьміхати муть ся з Него, й зневажати муть Його, й плювати муть на Него, |
| 33 | і бивши убють Його; а третього дня воскресне. |
| 34 | А вони нїчого того не зрозуміли; й було слово се закрите від них, і не розуміли глаголаного. |
| 35 | Стало ся ж, як наближав ся до Ерихона, один слїпий сидїв при дорозї просячи; |
| 36 | чувши ж, що народ йде мимо, спитав, що б се було. |
| 37 | Сказали ж йому, що Ісус Назарянин іде мимо. |
| 38 | І покликнув, кажучи: Ісусе, сину Давидів, помилуй мене. |
| 39 | А ті, що йшли попереду, сварили на него, щоб мовчав; він же ще більш кричав: Сину Давидів, помилуй мене. |
| 40 | Ставши ж Ісус, звелїв його привести до себе; як же наближив ся він, спитав його, |
| 41 | глаголючи: Що хочеш, щоб зробив тобі? Він же каже: Господи, щоб прозрів. |
| 42 | А Ісус рече йому: Прозри: віра твоя спасла тебе. |
| 43 | І зараз прозрів, та й пійшов слїдом за Ним, прославляючи Бога; і ввесь народ, побачивши се, оддав хвалу Богові. |
