| 1 | І вийшовши проходив через Ерихон. |
| 2 | І ось чоловік, на ймя званий Закхей, а був він старший між митниками, й був заможний. |
| 3 | І бажав бачити Ісуса, хто Він, та не зміг за народом, бо малого був зросту. |
| 4 | І, побігши наперед, вилїз на шовковицю, щоб подивитись на Него; бо туди мав проходити. |
| 5 | І, як прийшов на те місце, споглянувши Ісус, побачив його, й рече до него: Закхею, злїзь боржій додолу; сьогоднї бо в дому твоїм треба менї бути. |
| 6 | І злїз він боржій, і прийняв Його радїючи. |
| 7 | І бачивши всї, нарікали, кажучи: Що до грішника чоловіка пійшов у гостину. |
| 8 | Ставши ж Закхей, каже до Господа: Ось половину достатку мого, Господи, даю вбогим; і коли кого чим обидив, віддаю вчетверо. |
| 9 | Рече ж до него Ісус: Що сьогоднї спасеннє домові сьому сталось, бо й він син Авраамів: |
| 10 | прийшов бо Син чоловічий, щоб шукати й спасати погибше. |
| 11 | Як же слухали вони се, додавши сказав приповість: бо був Він близько Єрусалиму, й думали вони, що зараз має царство Боже явитись. |
| 12 | Рече ж оце: Один чоловік значного роду йшов у землю далеку прийняти собі царство, та й вернутись. |
| 13 | Покликавши ж десять слуг своїх, дав їм десять мин срібла, та й сказав до них: Орудуйте, поки прийду. |
| 14 | Міщане ж його ненавидїли його, й післали посли слїдом за ним, кажучи: Не хочемо сього, щоб царював над нами. |
| 15 | І сталось, як вернув ся він, прийнявши царство, сказав прикликати собі слуг тих, що дав їм срібло, щоб знати, хто що з'орудував. |
| 16 | Прийшов же первий, кажучи: Пане, мина твоя приробила десять мин. |
| 17 | І рече йому: Гаразд, добрий слуго; що у найменшому вірен був єси, то май власть над десятьма городами. |
| 18 | І приступив другий, кажучи: Пане, мина твоя зробила пять мин. |
| 19 | Рече ж і сьому: І ти будь над пятьма городами. |
| 20 | Приступив і инший, кажучи: Пане, ось мина твоя, котру я мав сховану в хустцї: |
| 21 | боявсь бо тебе, що ти чоловік жорстокий: береш, чого не клав єси, і жнеш, чого не сїяв. |
| 22 | Рече ж йому: З уст твоїх судити му тебе, лукавий слуго. Знав єси, що я чоловік жорстокий: беру, чого не клав, і жну, чого не сїяв; |
| 23 | а чом же не дав єси срібла мого у міняльню? і я, прийшовши, з лихвою виміг би його. |
| 24 | І рече стоячим коло него: Візьміть від него мину, а дайте маючому десять мин. |
| 25 | (І казали йому: Пане, має десять мин.) |
| 26 | Глаголю бо вам: Що всякому маючому дасть ся, від немаючого ж і, що має, візьметь ся від него. |
| 27 | А ворогів моїх тих, що не хочуть, щоб царював над ними, приведїть сюда, та й повбивайте передо мною. |
| 28 | І, промовивши се, пійшов далїй, ідучи в Єрусалим. |
| 29 | І сталось, як наближавсь до Витфагиї та Витаниї, до гори, званої Оливної, післав двох з учеників своїх, |
| 30 | глаголючи: Ідїть у село, що перед вами, у котре ввійшовши, знайдете осля привязане, що на него нїхто з людей нїколи не сїдав. Одвязавши його, приведїть. |
| 31 | І коли хто вас поспитає: На що одвязуєте? так скажіть йому: Що Господеві треба його. |
| 32 | Пійшовши ж послані, знайшли, як Він сказав їм. |
| 33 | Як же одвязували вони осля, казали господарі його до них: На що одвязуєте осля? |
| 34 | Вони ж сказали: Господеві його треба. |
| 35 | І привели його до Ісуса; й, накинувши свою одежу на осля, посадили Ісуса. |
| 36 | Як же Він їхав, простилали одежу свою по дорозї. |
| 37 | Коли ж вже наближив ся Він до збочу гори Оливної, почало все множество учеників радуючись хвалити Бога голосом великим за всї чудеса, що бачили, |
| 38 | говорячи: Благословен грядущий цар в імя Господнє; впокій на небі, і слава на вишинах! |
| 39 | А деякі з Фарисеїв між народом казали до Него: Учителю, закажи ученикам Твоїм. |
| 40 | І озвавшись рече їм: Глаголю вам, що коли сї замовкнуть, каміннє кричати ме. |
| 41 | І, як наближивсь, то, побачивши город, заплакав над ним, |
| 42 | глаголючи: О, коли б зрозумів і ти хоч у день сей твій, що для впокою твого! тепер же воно закрито перед очима твоїми. |
| 43 | Бо прийдуть днї на тебе, й обкинуть вороги твої валами тебе, та й обляжуть тебе, й стиснуть тебе звідусюди. |
| 44 | І з землею зрівняють тебе й дїти твої у тобі; і не зоставлять у тобі каменя на каменї; бо не розумів єси часу одвідин твоїх. |
| 45 | І ввійшовши у церкву, почав виганяти продаючих і купуючих, |
| 46 | глаголючи їм: Писано: Дом мій - дом молитви; ви ж його зробили вертепом розбійників. |
| 47 | І навчав що-дня в церкві. Архиєреї ж та письменники й значні людські шукали Його вбити. |
| 48 | І не знайшли, що б зробити Йому; народ бо ввесь горнувсь до Него, слухаючи. |
