| 1 | Стало ся ж тими днями, вийшло повелїннє від кесаря Августа переписати всю вселенну. |
| 2 | Ся перепись була перва за правлення Киринея в Сириї. |
| 3 | Ійшли всї вписуватись, кожен у свій город. |
| 4 | Пійшов же й Йосиф із Галилеї, з города Назарета, в Юдею, в город Давидів, що зветь ся Витлеєм: (був бо він з дому й роду Давидового) |
| 5 | вписатись із Мариєю, зарученою йому жінкою, що була тяжка. |
| 6 | Стало ж ся, як були вони там, сповнились днї родити їй. |
| 7 | І вродила Сина свого перворідня, і сповила Його, й положила Його в ясла, бо не було їм місця в гостинницї. |
| 8 | І були пастухи в сторонї тій, що ночлїгували та стерегли сторожею в ночі отари своєї. |
| 9 | І ось ангел Господень став коло них, і слава Господня осияла їх; і полякались страхом великим. |
| 10 | І рече їм ангел: Не бійтесь, ось бо благовіщу вам радість велику, що буде всїм людям. |
| 11 | Бо народивсь вам сьогоднї Спас, що єсть Христос Господь, у городї Давидовому. |
| 12 | І се вам ознака: Знайдете дитинку сповиту, лежачу в яслах. |
| 13 | І зараз явилось із ангелом множество воїнства небесного, хвалячи Бога й глаголючи: |
| 14 | Слава на вишинах Богу, а на землї впокій, між людьми благоволеннє. |
| 15 | І сталось, як пійшли від них на небо ангели, пастухи казали один до одного: Ходїмо ж аж у Витлеєм, та побачимо слово се, що сталось, що Господь обявив нам. |
| 16 | І пійшли з поспіхом, та й знайшли Марию і Йосифа, й дитинку лежачу в яслах. |
| 17 | І побачивши, обявили слово, сказане їм про хлопятко се. |
| 18 | І всї, слухаючи, дивувались тим, що розказували пастухи перед ними. |
| 19 | Мария ж ховала всї слова сї, роздумуючи в серцї своїм. |
| 20 | І вернулись пастухи, прославляючи та хвалячи Бога за все, що чули й бачили, як казано до них. |
| 21 | І як сповнилось вісїм днїв, щоб обрізати хлопятко, наречено Йому імя Ісус, наречене від ангела, перш нїж зачавсь Він в утробі. |
| 22 | І, як сповнились днї очищення її по закону Мойсейовому, понесли Його в Єрусалим, поставити перед Господом, |
| 23 | як написано в законї Господньому: Що всяке мужеське, відчинивши утробу, сьвяте Господеві звати меть ся; |
| 24 | і принесли жертву, по сказаному в законї Господньому: Пару горлиць або двоє голубенят. |
| 25 | І ось був чоловік у Єрусалимі на ймя Симеон; і чоловік сей праведний та побожний сподївавсь потїхи Ізраїлеві; й Дух сьвятий був на йому. |
| 26 | І було йому сповіщено від Духа сьвятого, що не бачити ме він смерти, перш нїж побачить Христа Господнього. |
| 27 | І прийшов він Духом у церкву; й, як принесли батько-мати хлопятко Ісуса, щоб зробити їм, що треба, по звичаю законному для Него, |
| 28 | узяв він Його на руки свої, і благословив Бога, і сказав: |
| 29 | Нинї відпускаєш раба твого, Владико, по глаголу твоєму, з упокоєм: |
| 30 | бо видїли очі мої спасеннє твоє, |
| 31 | що приготовив єси перед лицем усїх людей, |
| 32 | сьвітло на одкриттє поганам, і славу народа Твого Ізраїля. |
| 33 | І дивувавсь Йосиф і мати Його тим, що сказано про Него. |
| 34 | І благословив їх Симеон, і рече до Мариї, матери Його: Ось Сей лежить на паданнє і вставаннє многих в Ізраїлї і на ознаку, проти котрої говорити муть, |
| 35 | (і тобі самій перейде душу меч,) щоб відкрились многих сердець думки. |
| 36 | І була Анна пророчиця, дочка Фануїлова, з роду Асирового; ся зістарілась у днях многих, живши з чоловіком сїм років од дївування свого; |
| 37 | і ся вдова до восьмидесяти й чотирох років, що не відходила від церкви, постом та молитвою служила ніч і день. |
| 38 | І вона тієї ж години прийшовши, оддала хвалу Господеві, й говорила про Него всїм, що сподївали ся збавлення в Єрусалимі. |
| 39 | І, як скінчили все по закону Господньому, вернулись у Галилею, у город свій Назарет. |
| 40 | Хлопятко ж росло й міцнїло духом, сповняючись премудростю; і благодать Божа була на Ньому. |
| 41 | І ходили батько-мати Його щороку в Єрусалим у сьвято пасхи. |
| 42 | І як було Йому дванайцять років, пійшли вони в Єрусалим сьвятковим звичаєм, |
| 43 | і, сповнивши днї, як вертались, зостав ся хлопчик Ісус у Єрусалимі; й не знав Йосиф і мати Його, |
| 44 | а думаючи, що Він між товариством, увійшли на день ходи; й шукали Його між родиною та знакомими. |
| 45 | І, не знайшовши Його, вернулись у Єрусалим, шукаючи Його. |
| 46 | І сталось, через три днї знайшли Його в церкві, сидячого серед учителїв, і слухаючого їх, і питаючого. |
| 47 | Дивували ся ж усї, хто слухав Його, розумом і відповідями Його. |
| 48 | І, побачивши Його, здивувались вони, й сказала мати Його до Него: Дитино, що се зробив єси з нами? ось батько Твій і я, болїючи, шукали Тебе. |
| 49 | І рече Він до них: Чого ж шукали мене? хиба ж не знали, що в тому, що єсть Отця мого, треба бути менї? |
| 50 | Та й вони не зрозуміли слова, що промовив їм. |
| 51 | І пійшов з ними, й прийшов у Назарет, і був слухняний їм; і мати Його ховала всї слова тиї в серцї своїм. |
| 52 | І виростав Ісус премудростю й станом, у ласцї в Бога і в людей. |
