| 1 | І сталось одного з тих днїв, як навчав Він народ у церкві та благовіствував, поприходили архиєреї та письменники з старшими, |
| 2 | і промовили до Него, кажучи: Скажи нам, якою властю се робиш? або хто дав Тобі власть сю? |
| 3 | Відказуючи ж рече до них: Спитаю вас і я про одну річ, і скажіть менї: |
| 4 | Хрещеннє Йоанове з неба було, чи від людей? |
| 5 | Вони ж міркували в собі говорячи: Коли скажемо: З неба, казати ме: Чом же не поняли ви віри йому? |
| 6 | Коли ж скажемо: Від людей, то ввесь народ покаменує нас; певен бо він, що Йоан пророк. |
| 7 | І відказали, що не знають, звідкіля. |
| 8 | А Ісус їм рече: То й я не скажу вам, якою властю я се роблю. |
| 9 | Почав же до народу глаголати приповість сю: Один чоловік насадив виноградник, та й дав його виноградарям, та й відїхав на довгий час. |
| 10 | І післав у пору до виноградарів слугу, щоб з овощу винограднього дали йому; виноградарі ж, побивши його, відослали впорожнї. |
| 11 | І післав ще другого слугу; вони ж і того, побивши та обезчестивши, відослали впорожнї. |
| 12 | І післав ще третього; вони ж і сього, поранивши, прогнали. |
| 13 | Рече ж пан виноградника: Що робити? пішлю сина мого любого: може, того побачивши, посоромлять ся. |
| 14 | Побачивши ж його виноградарі, казали між собою, говорячи: Се наслїдник; ходїмо вбємо його, щоб наше було наслїддє. |
| 15 | І, викинувши його за виноградник, убили. Що ж робити ме пан виноградника? |
| 16 | Прийде та й вигубить виноградарів сих, і дасть виноградник иншим. Почувши ж, сказали: Борони Боже! |
| 17 | Він же, поглянувши на них, рече: Що ж се написано? Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла? |
| 18 | Всякий, хто впаде на той камінь, розібєть ся, на кого ж він упаде, розітре його. |
| 19 | І шукали архиєреї та письменники наложити на Него руки тієї години, та боялись народу; зрозуміли бо, що до них приповість сю сказав. |
| 20 | І, назираючи Його, післали підглядників, що видавали себе за праведних, щоб схопити Його на слові та віддати старшинї та властї ігемоновій. |
| 21 | І питали вони Його, кажучи: Учителю, знаємо, що право говориш, і навчаєш, і не дивиш ся на лице, а по правдї на путь Божий наставляєш. |
| 22 | Годить ся нам кесареві данину давати, чи нї? |
| 23 | Постерігши ж їх підступ, рече до них: Що мене спокушуєте? |
| 24 | Покажіть менї денария. Чиє має обличчє і надпись? Озвавши ся ж сказали: Кесареве. |
| 25 | Він же рече їм: Оддайте ж оце кесареве кесареві, а Боже Богові. |
| 26 | І не могли вони схопити Його на слові перед народом; і, дивуючись одповіддю Його, мовчали. |
| 27 | Приступивши ж тодї деякі з Садукеїв, котрі перечять, що є воскресеннє, питали Його, |
| 28 | говорячи: Учителю, Мойсей написав нам: Коли чий брат умре, мавши жінку, й сей бездїтний умре, щоб узяв брат його жінку й воскресив насїннє братові своєму. |
| 29 | Сїм оце братів було; й первий, взявши жінку, умер бездїтний. |
| 30 | І взяв другий жінку, та й сей умер бездїтний. |
| 31 | І третій узяв її, та й не зоставили дїтей, і повмирали. |
| 32 | Опісля ж усїх умерла й жінка. |
| 33 | Оце ж у воскресенню кому з них буде жінкою? сїм бо мали її за жінку. |
| 34 | І відказуючи рече їм Ісус: Сини сьвіту сього женять ся й видають заміж: |
| 35 | которі ж удостоють ся дождати віку того й воскресення з мертвих, ті нї женять ся анї віддають заміж: |
| 36 | бо анї вмерти не можуть, рівні бо ангелам і сини вони Божі, воскресення синами бувши. |
| 37 | А що встають мертві, то й Мойсей показав коло купини, як зве Господа Богом Авраама, й Богом Ісаака, й Богом Якова. |
| 38 | Бог же не мертвих, а живих, всї бо Йому живуть. |
| 39 | Озвавши ся ж деякі з письменників, казали: Учителю, добре глаголав єси. |
| 40 | І більш не сьміли питати Його нї про що. |
| 41 | Рече ж до них: Як се кажуть, що Христос син Давидів? |
| 42 | А сам Давид говорить у книзї псальм: Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, |
| 43 | доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх. |
| 44 | Давид оце Господом Його зве: як же Він син Його? |
| 45 | Як же слухав увесь народ, рече ученикам своїм: |
| 46 | Остерегайтесь письменників, що бажають ходити в шатах, та люблять витання на торгах, та перві сїдалища по школах, та перві місця на бенкетах; |
| 47 | що жеруть доми вдовиць, і для виду довго молять ся. Сї приймуть ще тяжчий осуд. |