| 1 | І вставши все множество їх, повели Його до Пилата. |
| 2 | І стали винувати Його, кажучи: Сього знайшли ми, що розвертає народ і забороняє кесареві данину давати, та й каже, що Він Христос-цар. |
| 3 | Пилат же спитав Його, кажучи: Чи Ти цар Жидівський? Він же, озвавшись до него, рече: Ти кажеш. |
| 4 | Пилат же сказав до архиєреїв і до народу: Нїякої не знаходжу вини в чоловікові сьому. |
| 5 | Вони ж намагали, говорячи: Що бунтує народ, навчаючи по всїй Юдеї, почавши від Галилеї аж посї. |
| 6 | Пилат же, почувши про Галилею, спитав, чи чоловік не Галилеєць, |
| 7 | і, довідавшись, що Він присуду Іродового, післав Його до Ірода, що також був у Єрусалимі тими днями. |
| 8 | Ірод же, побачивши Ісуса, зрадїв вельми; бажав бо здавна бачити Його; бо чув багато про Него; й сподївав ся яку ознаку бачити, що від Него станеть ся. |
| 9 | Питав же Його словами многими; Він же нїчого не відказав йому. |
| 10 | Стояли ж архиєреї та письменники, завзято винуючи Його. |
| 11 | Зневаживши ж Його Ірод з воїнами своїми та насьміявшись, одягнувши Його в шату ясну, післав Його Пилатові. |
| 12 | Стали ж собі другами Пилат та Ірод того дня: жили бо перше, ворогуючи між собою. |
| 13 | Пилат же, скликавши архиєреїв та князїв і народ, |
| 14 | каже до них: Привели ви менї чоловіка сього, яко розвертаючого народ; і ось я, перед вами питаючи, нїякої не знайшов в чоловікові сьому вини, якими винуєте Його; |
| 15 | та й нї Ірод; посилав бо Його до него, й ось нїчого достойного смерти не знайдено в Ньому. |
| 16 | То, покаравши, відпущу Його. |
| 17 | (Треба ж йому було відпускати їм що-сьвята одного.) |
| 18 | Закричали ж вони всї разом, кажучи: Візьми сього, відпусти ж нам Вараву, |
| 19 | котрого, за якусь бучу, що сталась у городї, і за убийство, вкинуто в темницю. |
| 20 | Знов же Пилат покликнув, хотївши відпустити Ісуса. |
| 21 | Вони ж кричали: Розпни, розпни Його! |
| 22 | Він же втретє каже до них: Яке ж бо зло зробив сей? Нїякої вини смерти не знайшов я в Йому. То покаравши, випущу Його. |
| 23 | Вони ж намагали голосом великим, просячи, Його розпяти. І перемогли голоси їх та архиєрейські. |
| 24 | Пилат же присудив, щоб сталось по просьбі їх. |
| 25 | Відпустив же їм за бунт і убийство вкинутого в темницю, котрого просили; Ісуса ж видав на їх волю. |
| 26 | І як повели Його, то, взявши одного Симона Киринея, ідучого з поля, положили на него хрест нести за Ісусом. |
| 27 | Ійшло ж слїдом за Ним велике множество народу й жінок, що голосили й ридали по Йому. |
| 28 | І обернувшись до них Ісус, рече: Дочки Єрусалимські, не плачте по менї, а по собі плачте і по дїтях ваших. |
| 29 | Бо ось прийдуть днї, коли скажуть: Блаженні неплідні, й утроби, що не родили, й соски, що не годували. |
| 30 | Тодї стануть говорити горам: Упадїть на нас, і узгіррям: Покрийте нас. |
| 31 | Бо коли зеленому дереву се роблять, то з сухим що станеть ся? |
| 32 | Ведено ж і инших двох лиходїїв з Ним на смерть. |
| 33 | І, як прийшли на врочище Черепове, там розпяли Його й лиходїїв, одного по правицї, а одного по лївицї. |
| 34 | Ісус же рече: Отче, відпусти їм; не знають бо, що роблять. |
| 35 | І стояв народ дивлячись. Насьміхали ся ж і старші з ними, кажучи: Инших спасав; нехай спасе й себе, коли се Христос, вибраний Божий. |
| 36 | Насьміхали ся ж з Него й воїни, приступаючи й оцет подаючи Йому, |
| 37 | і кажучи: Коли Ти єси цар Жидівський, спаси себе. |
| 38 | Була ж і надпись над Ним письмом Грецьким та Римським, та Єврейським: Се цар Жидівський. |
| 39 | Один же з повішених лиходїїв хулив Його, кажучи: Коли Ти Христос, спаси себе й нас! |
| 40 | Озвавши ся ж другий, докорив йому, кажучи: І не боїш ся Бога, коли в такому ж осудї єси? |
| 41 | Та ми по правдї; по заслузї бо за те, що коїли, приймаємо; сей же нїчого недоброго не зробив. |
| 42 | І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, як прийдеш у царство Твоє. |
| 43 | І рече йому Ісус: Істино глаголю тобі: Сьогоднї зо мною будеш у раю. |
| 44 | Було ж се коло години шестої, і темрява сталась по всїй землї до години девятої. |
| 45 | І померкло сонце, й роздерлась завіса церковня посерединї. |
| 46 | І покликнувши голосом великим Ісус, рече: Отче, у Твої руки передаю духа мого! й, се промовивши, зітхнув духа. |
| 47 | Побачивши ж сотник, що сталось, прославив Бога, кажучи: Справдї, чоловік сей праведний був. |
| 48 | І ввесь народ, що зійшов ся на сю дивовижу, побачивши, що сталось, бючи себе в груди, вертав ся. |
| 49 | Стояли ж усї знакомі Його оддалеки й жінки, що поприходили слїдом за Ним із Галилеї, дивлячись на се. |
| 50 | І ось чоловік, на ймя Йосиф, що був радник, чоловік добрий і праведний, |
| 51 | (сей не пристав до ради й дїла їх,) з Ариматеї, города Жидівського, що також сподївавсь царства Божого; |
| 52 | сей, прийшовши до Пилата, просив тїла Ісусового. |
| 53 | І, знявши Його, обгорнув Його плащеницею, і положив Його у гробі висїченому, де нїколи нїхто не лежав. |
| 54 | І був день пятниця, а субота сьвітала. |
| 55 | Поприходивши ж слїдом жінки, що прийшли з Галилеї, дивились на гріб, і як положене було тїло Його. |
| 56 | І вернувшись наготовили пахощів та мира, а в суботу відпочивали по заповідї. |
