| 1 | Первого ж дня тижня, вельми рано, прийшли вони на гріб, несучи, що наготовили, пахощі, і другі з ними. |
| 2 | Знайшли ж камінь відкочений від гробу. |
| 3 | І ввійшовши не знайшли тїла Господа Ісуса. |
| 4 | І сталось, як здумілись вони від сього, ось два чоловіки стояли перед ними в шатах ясних. |
| 5 | Як же полякались вони й нахилили лице до землї, рекли до них: Чого шукаєте живого між мертвими? |
| 6 | Нема Його тут, а встав. Згадайте, як Він промовляв до вас, ще бувши в Галилеї, |
| 7 | глаголючи: Що мусить Син чоловічий бути виданим у руки чоловіків грішників, і бути розпятим, і третього дня воскреснути. |
| 8 | І згадали слова Його, |
| 9 | і, вернувшись од гробу, сповістили про се все одинайцятьох і всїх инших. |
| 10 | Була ж Мария Магдалина, та Йоанна, та Мария Яковова, й инші з ними, що оповідали перед апостолами се. |
| 11 | І явились перед ними яко видумка слова їх, і не поняли віри їм. |
| 12 | Петр же, вставши, побіг до гробу; й нахилившись побачив тільки полотно, що лежало, й пійшов, сам у собі дивуючись тим, що сталось. |
| 13 | І ось двоє з них ійшло того ж дня на село, зване Емаус, гоней з шістьдесять од Єрусалиму. |
| 14 | І розмовляли вони між собою про все те, що стало ся. |
| 15 | І сталось, як розмовляли вони та перепитувались, і сам Ісус наближившись, ійшов з ними. |
| 16 | Очі ж їх були вдержані, щоб не пізнали Його. |
| 17 | Рече ж до них: Що се за речі, про котрі розмовляєте між собою йдучи, та сумуєте? |
| 18 | Озвав ся ж один, на ймя Клеопа й каже до Него: Хиба Ти один захожий у Єрусалимі, і не знаєш, що стало ся в йому сими днями? |
| 19 | І рече їм: Що ж таке? Вони ж сказали Йому: Про Ісуса Назарянина, що був муж пророк, сильний дїлом і словом перед Богом і всїм народом, |
| 20 | як видали Його архиєреї та князї наші на суд смертний і розпяли Його. |
| 21 | Ми ж уповали, що се Він, що має збавити Ізраїля; а до всього того третїй се день іде сьогоднї, як се стало ся; |
| 22 | тільки ж і жінки деякі з наших налякали нас, бувши рано при гробі, |
| 23 | і, не знайшовши тїла Його, прийшли оповідуючи, що явленнє ангелів бачили, котрі глаголють, що Він живий. |
| 24 | І пійшли деякі з наших до гробу, й знайшли так, як і жінки казали; Його ж не бачили. |
| 25 | І рече Він до них: о безумні і лїниві серцем вірувати всьому, що промовили пророки! |
| 26 | Чи не мусїв се терпіти Христос і ввійти в славу свою? |
| 27 | І, почавши від Мойсея і від усїх пророків, виясняв їм у всїх писаннях про Него. |
| 28 | І наближились до села, куди йшли, й Він зробив, нїби хоче йти далїй. |
| 29 | Вони ж удержували Його, кажучи: Зостань ся з нами; бо вже надвечір, і нахилив ся день. І ввійшов, щоб зостатись із ними. |
| 30 | І сталось, як сидїв Він за столом з ними, взявши хлїб, благословив, і переломивши, подав їм. |
| 31 | Їм же відкрились очі, й пізнали вони Його; й став ся Він невидимий їм. |
| 32 | І казали вони один до одного: Хиба ж серце наше не горіло в нас, як промовляв до нас у дорозї, і як розкривав нам писання? |
| 33 | І, вставши тієї ж години, вернулись у Єрусалим і знайшли згромаджених одинайцять, і тих, що були з ними, |
| 34 | як говорили: Що встав Господь справдї і явив ся Симонові. |
| 35 | І розповіли вони, що сталось у дорозї, і як пізнали Його в ламанню хлїба. |
| 36 | Як же се вони говорили, сам Ісус став посеред них, і рече їм: Упокій вам. |
| 37 | Вони ж, полякавшись і перестрашившись, думали, що духа бачять. |
| 38 | І рече їм: Чого стрівожились? і чого думки встають у серцях ваших? |
| 39 | Дивіть ся на руки мої і ноги мої, що се сам я. Дотикайтесь мене й вбачайте; бо дух тїла й костей не має, як бачите, що я маю. |
| 40 | І, се глаголючи, показав їм руки й ноги. |
| 41 | Ще ж як не поняли вони віри з радощів та дивувались, рече їм: Маєте що їсти тут? |
| 42 | Вони ж Йому подали риби печеної частину та медового стільника (крижку). |
| 43 | І взявши, їв перед ними. |
| 44 | Рече ж їм: Оце ж слова, що глаголав я до вас, ще бувши з вами, що мусить справдити ся все, писане в законї Мойсейовому, й пророках, і псальмах про мене. |
| 45 | Тодї розкрив їм розум розуміти писання, |
| 46 | і рече їм: Що так написано й так треба було терпіти Христу й воскреснути з мертвих третього дня; |
| 47 | і проповідуватись в імя Його покаянню і відпущенню гріхів між усїма народами, почавши від Єрусалиму. |
| 48 | Ви ж сьвідки сього. |
| 49 | І ось я посилаю обітуваннє Отця мого на вас; ви ж сидїть у городї Єрусалимі, поки одягнетесь силою звиш. |
| 50 | І вивів їх геть аж до Витаниї, і, знявши руки свої, благословив їх. |
| 51 | І сталось, як благословляв їх, одступив од них і вознїс ся на небо. |
| 52 | Вони ж, поклонившись Йому, вернулись у Єрусалим, з радощами великими; |
| 53 | і пробували раз у раз у церкві, хвалячи й благословлячи Бога. Амінь. |
