| 1 | Ісус же, Духа сьвятого повний, вернувсь од Йордану, і був ведений Духом у пустиню, |
| 2 | і сорок днїв спокушуваний від диявола. І не їв нічого днїв тих, а як скінчились вони, опісля зголоднїв. |
| 3 | І каже Йому диявол: Коли ти Син Божий, скажи каменеві сьому, щоб став ся хлїбом. |
| 4 | І озвавсь Ісус до него, глаголючи: Писано, що не хлїбом самим жити ме чоловік, а кожним словом Божим. |
| 5 | І вивівши Його диявол на гору високу, показав Йому всї царства вселенної в одну хвилину. |
| 6 | І каже Йому диявол: Тобі дам власть оцю всю і славу їх, бо менї передано, й кому я схочу, дам її. |
| 7 | Ти ж коли поклониш ся передо мною, буде твоє все. |
| 8 | І, озвавшись до него, рече Ісус: Геть від мене, сатано, писано бо: Кланяти меш ся Господеві Богу твоєму, й Йому одному служити меш. |
| 9 | І повів він Його в Єрусалим, і поставив Його на крилї церковньому, й каже Йому: Коли ти Син Божий, кинь ся звідсїля вниз: |
| 10 | писано бо: Що ангелам своїм накаже про Тебе, оберегати Тебе, |
| 11 | і що на руках підіймуть Тебе, щоб инколи не вдаривсь об камінь ногою Твоєю. |
| 12 | І озвавшись рече йому Ісус: Що сказано: Не будеш спокушувати Господа Бога твого. |
| 13 | І скінчивши всї спокуси, диявол одійшов од Него до часу. |
| 14 | І вернувсь Ісус у силї Духа в Галилею; і поголос розійшов ся по всїй околицї про Него, |
| 15 | І навчав Він по школах їх, славлений од усїх. |
| 16 | І прийшов у Назарет, де був зрощений, і прийшов звичаєм своїм, субітнього дня в школу, і став читати. |
| 17 | І подано Йому книгу Ісаїї пророка. І, розгорнувши книгу, знайшов місце, де було написано: |
| 18 | Дух Господень на менї, котрого ради намастив мене; благовістити вбогим післав мене, сцїляти розбитих серцем, проповідувати полонянам визвіл і слїпим прозріннє, випускати замучених на волю, |
| 19 | проповідувати рік Господень приятний. |
| 20 | І, згорнувши книгу, віддав слузї, та й сїв. І очі всїх у школї були звернені на Него. |
| 21 | Почав же глаголати до них: Що сьогоднї справдилось писаннє се в ушах ваших. |
| 22 | І всї сьвідкували Йому, й дивувались благодатнїми словами, виходячими з уст Його. І казали: Хиба сей не син Йосифів? |
| 23 | І рече до них: Певно скажете менї приповість оцю: Лїкарю, вилїчи себе самого; про що ми чули, що сталось у Капернаумі, зроби й тут у своїй країнї. |
| 24 | Рече ж: Істино глаголю вам: Що нї один пророк не єсть приятен в отчинї своїй. |
| 25 | По правдї ж глаголю вам: Багато вдовиць було за днїв Ілиї в Ізраїлї, як зачинилось небо на три роки й шість місяцїв, і голоднеча велика стала по всїй землї; |
| 26 | та й до жодної з них не послано Ілиї, тільки в Сарепту Сидонську до жінки вдовицї. |
| 27 | І багато прокаженних було за Єлисея пророка в Ізраїлї, та й жоден з них не очистивсь, тільки Неєман Сириянин. |
| 28 | І сповнились усї лютостю в школї, почувши се, |
| 29 | і вставши вигнали Його геть із города, і випровадили Його аж на верх гори, на котрій город їх збудовано, щоб скинути Його. |
| 30 | Він же, пройшовши серед них, пійшов, |
| 31 | і прийшов у Капернаум, город Галилейський, і навчав їх по суботам. |
| 32 | І дивувались вони наукою Його, бо з властю було слово Його. |
| 33 | І був у школї чоловїк, маючи духа нечистого, й кричав голосом великим, |
| 34 | кажучи: Остав; що нам і Тобі, Ісусе Назарянине? чи прийшов єси вигубити нас? Я знаю Тебе, хто єси: Сьвятий Божий. |
| 35 | І погрозив йому Ісус, глаголючи: Мовчи й вийди з него. І кинувши ним диявол на середину, вийшов з него, нїчого не зашкодивши йому. |
| 36 | І обняв страх усїх, і говорили один до одного, кажучи: Що се за слово, що властю і силою повелїває нечистим духам, і виходять? |
| 37 | І розійшов ся поголос про Него скрізь по всїй околицї. |
| 38 | Уставши ж Він із школи, ввійшов у господу Симонову. Тещу ж Симонову схопила пропасниця велика, й благали Його за неї. |
| 39 | І, ставши над нею, погрозив пропасницї, і покинула її; зараз же уставши, послугувала їм. |
| 40 | Як же заходило сонце, всї, в кого були недужі на всякі недуги, приводили їх до Него; Він же, на кожного з них руки складаючи, сцїляв їх. |
| 41 | Виходили ж і біси з многих, і кричали, кажучи: Що Ти єси Христос, Син Божий. І грозячи, не давав їм говорити, бо вони знали, що Він Христос. |
| 42 | Як же настав день, вийшовши пійшов у пусте місце; й люде шукали Його, й прийшли до Него, й вдержували Його, щоб не йшов від них. |
| 43 | Він же рече до них: Що й иншим городам благовістити менї треба царство Боже; бо на се я посланий. |
| 44 | І проповідував по школах Галилейських. |
