| 1 | І сталось, як народ товпивсь до Него слухати слово Боже, Він стояв коло озера Генисарецького. |
| 2 | І побачив два човни, що стояли край озера, рибалки ж, одійшовши від них, полоскали неводи. |
| 3 | Ввійшовши ж ув один з човнів, що був Симонів, просив його від землї відчалити трохи. І сївши, навчав народ із човна. |
| 4 | Як же перестав глаголати, рече до Симона: Поступи на глибінь, та закиньте неводи ваші на ловитву. |
| 5 | І озвавшись Симон, каже Йому: Наставниче, всю ніч трудившись, нїчого не піймали ми; тільки ж, по слову Твоєму, закину невода. |
| 6 | І, се зробивши, вловили пребагато риби; роздер ся ж невід їх, |
| 7 | і махнули вони на товаришів своїх, що були в другому човнї, щоб прийшли помогти їм. І прийшли вони, й сповнили обидва човни, так що потопали вони. |
| 8 | Бачивши ж Симон Петр, припав до колїн Ісусових, кажучи: Йди від мене: бо я чоловік грішний, Господи. |
| 9 | Страх бо обняв його і всїх із ним од улову риби, що вловили. |
| 10 | Так само й Якова і Йоана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симоновими. І рече до Симона Ісус: Не лякай ся, від нинї людей ловити меш. |
| 11 | І пригнавши вони човни свої до берега, та покинувши все, пійшли слїдом за Ним. |
| 12 | І сталось, як був Він ув однім городї, аж ось чоловік увесь у проказї. І, побачивши Ісуса, упавши на лице, благав Його, кажучи: Господи, коли хочеш, можеш мене очистити. |
| 13 | І простягши Він руку, приторкнувсь до него, глаголючи: Хочу, очистись. І зараз проказа покинула його. |
| 14 | І наказав Він йому нїкому не говорити, а, пійшовши, покажи себе священикові та принеси за очищеннє твоє, як звелїв Мойсей, на сьвідкуваннє їм. |
| 15 | Та слово про Него розійшлось тим більш, і насходилось народу пребагато слухати й сцїлятись у Него від недуг своїх. |
| 16 | Він же виходив у пустиню та молив ся. |
| 17 | І сталось одного дня, що Він учив, і сидїли Фарисеї та учителї закону, що поприходили з усїх сїл Галилейських та Юдейських і з Єрусалиму, й сила Господня була на сцїленнє їх. |
| 18 | І ось мужі принесли на постелї чоловіка, що був розслаблений, і шукали, як би внести його та положити перед Ним. |
| 19 | І, не знайшовши, як би внести його кріз натовп, вилїзли на хату, й кріз черепяну стелю спустили його з постїллю в середину перед Ісуса. |
| 20 | І, бачивши віру їх, рече йому: Чоловіче, оставляють ся тобі гріхи твої. |
| 21 | І почали міркувати письменники та Фарисеї, кажучи: Хто сей, що говорить хулу? Хто може оставляти гріхи, як тільки один Бог? |
| 22 | Постерігши ж Ісус думки їх і озвавшись, рече до них: Що ви говорите в серцях ваших? |
| 23 | Що легше? сказати: Оставляють ся тобі гріхи твої; або сказати: Встань та й ходи? |
| 24 | От же, щоб знали ви, що власть має Син чоловічий на землї оставляти гріхи, (рече розслабленому:) Тобі глаголю: Устань, і, взявши постїль твою, йди до дому твого. |
| 25 | І зараз уставши перед ними й узявши на чому лежав, пійшов до дому свого, прославляючи Бога. |
| 26 | І острах обняв усїх, і прославляли Бога, й сповнили ся страхом, кажучи: Що бачили предивне сьогоднї. |
| 27 | А після сього вийшов, і побачив митника на ймя Левію, сидячого на митницї, і рече йому: Йди слїдом за мною. |
| 28 | І, зоставивши все, уставши пійшов слїдом за Ним. |
| 29 | І справив гостину велику Левій Йому у господї своїй, і було там багато митників і инших, що сидїли з ними. |
| 30 | І нарікали письменники їх та Фарисеї на учеників Його, кажучи: На що з митниками та грішниками їсте й пєте? |
| 31 | І озвавшись Ісус, рече до них: Не треба здоровому лїкаря, а недужому. |
| 32 | Не прийшов я кликати праведників, а грішників до покаяння. |
| 33 | Вони ж казали до Него: Чого ж ученики Йоанові постять часто й молять ся, так само й Фарисейські, Твої ж їдять і пють? |
| 34 | Він же рече до них: Чи зможете синів весїльних, поки жених з ними, заставити постити? |
| 35 | Прийдуть же днї, що візьмуть жениха від них, тодї постити муть у ті днї. |
| 36 | Сказав же й приповість до них: Що нїхто латки з одежини нової не пришиває до одежини старої; коли ж нї, то й нову розідре, й старій не личить латка з нового. |
| 37 | І нїхто не наливає вина нового в бурдюки старі; коли ж нї, порве нове вино бурдюки, й вино витече, й бурдюки пропадуть. |
| 38 | А вино нове в бурдюки нові наливають, то й буде все цїле. |
| 39 | Нїхто, пивши старе, не бажає зараз нового; каже бо: Старе лучче. |
