| 1 | І сталось другої суботи після першої, ійшов Він через засїви, й рвали ученики Його колоссє, та й їли, потерши в руках. |
| 2 | Деякі ж з Фарисеїв казали їм: На що робите, чого не годить ся робити в суботу? |
| 3 | І, озвавшись до них, рече Ісус: Хиба й того не читали, що зробив Давид, як зголоднїв він і ті, що були з ним: |
| 4 | як, увійшовши він у дом Божий, хлїби показні взяв і їв, і дав також тим, що були з ним, котрих не годилось їсти, хиба одним священикам? |
| 5 | І рече їм: Син чоловічий - Він Господь і суботи. |
| 6 | І сталось також другої суботи: ввійшов Він у школу та й навчав; а був там чоловік, що рука в него права була суха. |
| 7 | Назирали ж Його письменники та Фарисеї, чи в суботу сцїляти ме, щоб знайти вину на Него. |
| 8 | Він же знав думки їх, і рече чоловіку сухорукому: Устань і стань на середину. Він же, вставши, стояв. |
| 9 | Рече ж Ісус до них: Спитаю вас: Що годить ся по суботам: добре робити, чи лихе робити? душу спасати, чи погубляти? |
| 10 | І, споглянувши кругом по всїх їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. Він же зробив так, і стала рука його здорова, як і друга. |
| 11 | Вони ж сповнились лютостю і говорили один до одного, що б зробити Ісусові. |
| 12 | Стало ж ся тими днями, вийшов Він на гору молитись, і був усю ніч на молитві Богу. |
| 13 | А, як настав день, покликав учеників своїх; і, вибравши з них дванайцятьох, котрих і апостолами назвав: |
| 14 | Симона, що назвав Петром, та Андрея брата його, Якова та Йоана, Филипа та Вартоломея, |
| 15 | Маттея та Тому, Якова Алфеєвого та Симона, на прізвище Зилота, |
| 16 | Юду Якового та Юду Іскариоцького, що й став ся зрадником; |
| 17 | і зійшовши з ними, став на місцї рівному, й товариство учеників Його, і множество велике людей з усієї Юдеї і Єрусалиму, й з побережжя Тирського та Сидонського, що поприходили слухати Його і сцїляти ся від недуг своїх, |
| 18 | і мучені від духів нечистих; і сцїляли ся. |
| 19 | І ввесь народ шукав приторкнутись до Него: бо сила від Него виходила, й сцїляла всїх. |
| 20 | І знявши Він очі свої на ученики свої, рече: Блаженні вбогі, бо ваше царство Боже. |
| 21 | Блаженні голодні тепер, бо насититесь. Блаженні плачущі тепер, бо сьміяти метесь. |
| 22 | Блаженні, коли ненавидїти муть вас люде, й коли проженуть вас, і осоромлять, і викинуть імя ваше, як зло, задля Сина чоловічого. |
| 23 | Радуйтесь того дня і веселїтесь, ось бо нагорода ваша велика на небі; так бо чинили пророкам батьки їх. |
| 24 | Горе ж вам, багатим! бо прийняли ви утїху вашу. |
| 25 | Горе вам, ситим! бо голодувати мете. Горе вам, що сьмієтесь тепер; бо сумувати мете да плакати мете. |
| 26 | Горе вам, коли добре говорити муть про вас усї люде; так бо робили лжепророкам батьки їх. |
| 27 | Тільки ж глаголю вам, слухаючим: Любіть ворогів ваших, добре робіть ненавидникам вашим, |
| 28 | благословляйте кленучих вас, і молїть ся за обидників ваших. |
| 29 | Хто бє тебе у щоку, підстав і другу; а хто бере твою свиту, й жупанка не борони. |
| 30 | Всякому, хто просить у тебе, дай, і хто бере що твоє, не допевняй ся. |
| 31 | І, як хочете, щоб чинили вам люде, так і ви чинїть їм. |
| 32 | І коли любите тих, хто любить вас, яка вам дяка? бо й грішники тих, хто їх любить, люблять. |
| 33 | І коли добро робите тим, хто добро робить вам, яка вам дяка? бо й грішники те саме чинять. |
| 34 | І коли позичаєте тим, від кого маєте надїю одержати, яка вам дяка? бо й грішники грішникам позичають, щоб одержати стільки ж. |
| 35 | Нї, любіть ворогів ваших, і добро робіть, і позичайте, нїчого від них не сподїваючись; а буде нагорода ваша велика, й будете синами Вишнього; бо Він благий до невдячних і лихих. |
| 36 | Будьте ж оце милосерні, як і Отець ваш милосерден. |
| 37 | І не судїть, то й не будете суджені; не осуджуйте, то й не будете осуджені; прощайте, то й буде вам прощено. |
| 38 | Давайте, то й вам буде дано; міру добру, наталовану, й струснуту, й надто пересипану давати муть вам на лоно ваше. Такою бо мірою, якою міряєте, відміряєть ся вам. |
| 39 | Сказав же приповість їм: Чи може слїпий слїпого водити? хиба обидва в яму не впадуть? |
| 40 | Нема ученика над учителя свого; звершений же - буде кожен, як учитель його. |
| 41 | Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, полїна ж у своєму оцї не чуєш? |
| 42 | І як можеш казати братові твоєму: Брате, дай вийму порошину, що в оцї твоїм, сам в оцї своїм полїна не бачивши? Лицеміре, викинь перше ломаку з ока твого, а тодї бачити меш вийняти порошину з ока брата твого. |
| 43 | Нема бо дерева доброго, що родить овощ пустий; анї дерева пустого, що родить овощ добрий. |
| 44 | Кожне бо дерево по свому овощу пізнаєть ся; не збирають бо з тернини смокви, анї збирають з ожини винограду. |
| 45 | Добрий чоловік з доброго скарбу серця свого виносить добре; а лихий чоловік з лихого скарбу серця свого виносить лихе: бо з переповнї серця промовляють уста його. |
| 46 | На що ж мене звете Господи, Господи, й не робите, що я глаголю? |
| 47 | Всякий, хто приходить до мене, й слухає слова мої, та й чинить їх, покажу вам, кому він подобен: |
| 48 | подобен він чоловікові, будуючому будинок, що викопав глибоко, й положив підвалину на каменї; як же повідь настала, наперла бистрінь на будинок той, та не змогла схитнути його: збудовано бо його на каменї. |
| 49 | Хто ж слухає, та не чинить, подобен чоловікові, будуючому будинок на землї, без підвалини, на котрий наперла бистрінь, і зараз упав, і була руїна будинка того велика. |
