| 1 | Як же скінчив усї глаголи свої в слух людям, увійшов у Капернаум. |
| 2 | В одного ж сотника слуга недугуючи мав умирати, котрий був йому дорогий. |
| 3 | Почувши ж про Ісуса, післав до Него старших Жидівських, благаючи Його, щоб, прийшовши, спас слугу його. |
| 4 | Вони ж, прийшовши до Ісуса, благали Його пильно, говорячи: Що достоєн він, щоб йому зробив се: |
| 5 | любить бо нарід наш, і школу він збудував нам. |
| 6 | Ісус же пійшов з ними. І як вже він недалеко був од будинка, вислав до Него сотник другів, говорячи Йому: Господи, не трудись, бо я недостоєн, щоб Ти під стелю мою ввійшов; |
| 7 | тим і себе не вважав достойним до Тебе прийти; тільки промов слово, то й одужає слуга мій. |
| 8 | Бо й я чоловік під властю поставлений, маючи під собою воїнів; і скажу сьому: Йди, то й іде, а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби оце, то й зробить. |
| 9 | Почувши ж се Ісус, дивувавсь йому, й, обернувшись до йдучого за собою народу, рече: Глаголю вам: Навіть в Ізраїлї, такої віри не знайшов я. |
| 10 | І вернувшись послані у будинок, знайшли недужнього слугу здоровим. |
| 11 | І сталось опісля, ійшов Він у город, званий Наін, і йшло з Ним доволї учеників Його, й багато народу. |
| 12 | Як же наближив ся до городських воріт, аж ось винесено мертвого, сина єдиного в матері своєї, вона ж була вдова; й багато народу з городу було з нею. |
| 13 | І побачивши її Господь, змилосердивсь над нею, і рече їй: Не плач. |
| 14 | І приступивши, приторкнув ся до мар; ті ж, що несли, з'упинились. І рече: Молодче, тобі глаголю: встань. |
| 15 | І сїв мерлець, і почав говорити. І оддав його матері його. |
| 16 | Обняв же страх усїх; і прославляли вони Бога, кажучи: Що пророк великий устав між нами, й навідав Бог людей своїх. |
| 17 | І розійшлось слово се по всїй Юдеї про Него й по всїй околицї. |
| 18 | І сповістили Йоана ученики його про все те. |
| 19 | І покликавши двох учеників своїх Йоан, післав до Ісуса, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? |
| 20 | Прийшовши ж до Него чоловіки, казали: Йоан Хреститель прислав нас до Тебе, кажучи: Ти єси грядущий, чи иншого ждати нам? |
| 21 | Того ж часу сцїляв Він многих від недуг і ран, і духів лихих, і многим слїпим давав прозрїннє. |
| 22 | І озвавшись Ісус, рече їм: Ідїть сповістїть Йоана, що бачили й чули: як слїпі прозирають, криві ходять, прокаженні очищають ся, глухі чують, мертві встають, і вбогі благовіствують. |
| 23 | І блажен, хто не зблазнить ся мною. |
| 24 | Як же пійшли посланцї Йоанові, почав глаголати до народу про Йоана: Чого виходили ви дивитись у пустиню? На тростину, що вітер колише? |
| 25 | Або чого ж виходили ви дивитись? На чоловіка, в мягку одежу одягненого? Ось ті, що в одежі пишній та роскоші, панують у царських дворах. |
| 26 | Або чого виходили ви дивитись: На пророка? Так, глаголю вам, і більш пророка. |
| 27 | Се той, про кого написано: Ось я посилаю ангела мого перед лицем Твоїм, що приготовить дорогу Твою перед Тобою. |
| 28 | Глаголю бо вам: Більшого між нарожденими від жінок пророка над Йоана Хрестителя нема; найменший же у царстві Божім більший від него. |
| 29 | І ввесь народ слухаючий, і митники, оправдили Бога, хрестившись хрещеннєм Йоановим. |
| 30 | Фарисеї ж та законники раду Божу про них відкинули, не хрестившись від него. |
| 31 | Рече ж Господь: Кому ж оце уподоблю людей роду сього? й кому подобні вони? |
| 32 | Подобні вони дїтям, що сидять на торгу та гукають одно на одного, та й кажуть: Ми сурмили вам, а ви не скакали; ми голосили вам, а ви не плакали. |
| 33 | Прийшов бо Йоан Хреститель, що хлїба не їсть, анї вина не пє, і кажете: Диявола має. |
| 34 | Прийшов Син чоловічий, що їсть і пє, і кажете: Ось чоловік прожора та пяниця, митникам друг і грішникам. |
| 35 | І оправдилась премудрість од дїтей своїх усїх. |
| 36 | Просив же хтось Його з Фарисеїв, щоб їв з ним. І, ввійшовши в господу Фарисеєву, сїв за столом. |
| 37 | І ось жінка у городї, що була грішниця, довідавшись, що сидить за столом у господї Фарисеєвій, принїсши любастровий збаночок мира, |
| 38 | і ставши коло ніг Його ззаду, плачучи, почала обмивати ноги Його слїзми, й волоссєм голови своєї обтирати; й цїлувала ноги Його, й мастила миром. |
| 39 | Бачивши ж Фарисей, що запросив Його, казав сам у собі, говорячи: Коли б сей був пророк, знав би, хто й яка се жінка, що приторкуєть ся до Него; бо грішниця вона. |
| 40 | І озвавшись Ісус, рече до него: Симоне, маю тобі щось сказати. Він же каже: Учителю, скажи. |
| 41 | Два довжники були в одного вірителя: один завинив пятьсот денариїв, другий же пятьдесять. |
| 42 | Як же не мали чим оддавати, обом простив він. Хто ж оце з них, скажи, більш його любити ме? |
| 43 | Озвав ся ж Симон і каже: Думаю, що той, кому більш простив він. Він же рече йому: Право судив єси. |
| 44 | І, обернувшись до жінки, рече Симонові: Чи бачиш ти сю жінку? Увійшов я в твою господу, - води на ноги мої не дав єси; ся ж слїзми обмила ноги мої, і волоссєм голови своєї обтерла. |
| 45 | Цїлування не дав єси менї; ся ж, відколи ввійшов я, не перестала цїлувати ноги мої. |
| 46 | Оливою голови моєї не намастив єси; ся ж миром намастила ноги мої. |
| 47 | Тим глаголю тобі: Оставляють ся гріхи її многі, бо возлюбила много; кому ж мало оставляєть ся, мало любить. |
| 48 | Рече ж їй: Оставляють ся гріхи твої. |
| 49 | І почали ті, що вкупі сидїли, казати в собі: Хто сей, що й гріхи відпускає? |
| 50 | Рече ж до жінки: Віра твоя спасла тебе; йди з упокоєм. |
