| 1 | Істино, істино глаголю вам: Хто не ввіходить дверима в кошару, а перелазить де инде, той злодїй і розбійник. |
| 2 | Хто ж увіходить дверима, той пастир вівцям. |
| 3 | Тому воротар одчиняє, і вівцї голосу його слухають, і свої вівцї кличе по імени, і виводить їх. |
| 4 | І як вижене вівцї свої, ійде поперед них, а вівцї ійдуть слїдом за ним, бо знають голос його. |
| 5 | За чужим же не пійдуть, а втїкати муть од него, бо не знають голосу чужих. |
| 6 | Сю приповість сказав їм Ісус, вони ж не зрозуміли, що се було, про що глаголав їм. |
| 7 | Тодї знов рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що я двері вівцям. |
| 8 | Всї, скільки прийшло їх перше мене, злодїї і розбійники; тільки ж не послухали їх вівцї. |
| 9 | Я - двері: мною коли хто ввійде, спасеть ся, і входити ме, й виходити ме, і знайде пашу. |
| 10 | Злодїй не приходить, як тільки щоб украсти, і вбити, й погубити. Я прийшов, щоб життє мали, й надто мали. |
| 11 | Я пастир добрий: пастир добрий душу свою кладе за вівцї. |
| 12 | Наймит же й хто не пастир, що не його вівцї, бачить вовка йдучого, та й кидає вівцї, та й утїкає; а вовк хапа їх, і розсипає вівцї. |
| 13 | Наймит же втїкає, бо він наймит, і не журить ся про вівцї. |
| 14 | Я пастир добрий, і знаю моїх, і знають мене мої. |
| 15 | Яко ж знає мене Отець, так і я знаю Отця, і душу мою кладу за вівцї. |
| 16 | І инші вівцї маю, що не сієї кошари; і тих я мушу привести, й голос мій почують, і буде одно стадо, й один пастир. |
| 17 | За те Отець мене любить, що я кладу душу мою, щоб знов прийняти її. |
| 18 | Нїхто не бере її від мене, а я кладу її від себе. Маю власть положити її, і маю власть знов прийняти її. Сю заповідь прийняв я від Отця мого. |
| 19 | Постала тодї знов незгода між Жидами за слова сї. |
| 20 | Казали ж многі з них: Біса має і божеволїє; чого ви Його слухаєте? |
| 21 | Инші казали: Се слова не біснуватого. Хиба біс може слїпим очі відкривати? |
| 22 | Були ж поновини в Єрусалимі, і зима була. |
| 23 | І ходив Ісус по церкві у Соломоновім ходнику. |
| 24 | Обступили тодї Його Жиди, й казали Йому: Доки нас морочити меш? Коли Ти Христос, скажи нам явно. |
| 25 | Відказав їм Ісус: Я казав вам, та й не віруєте. Дїла, що я роблю в імя Отця мого, сї сьвідкують про мене. |
| 26 | Та ви не віруєте, бо ви не з овець моїх, як я казав вам. |
| 27 | Вівцї мої голосу мого слухають, і я знаю їх, і вони йдуть слїдом за мною. |
| 28 | І я життє вічнє даю їм; і не погинуть до віку, й не вихопить їх нїхто з рук моїх. |
| 29 | Отець мій, що дав менї, більший усїх, і нїхто не здолїє вихопити їх із рук Отця мого. |
| 30 | Я і Отець одно. |
| 31 | Брали тодї знов каміннє Жиди, щоб каменувати Його. |
| 32 | Озвавсь до них Ісус: Багато добрих дїл явив я від Отця мого. За которе з тих дїл каменуєте мене? |
| 33 | Відказали йому Жиди, говорячи: За добре дїло не каменуємо Тебе, а за хулу, і що Ти, чоловіком бувши, робиш себе Богом. |
| 34 | Озвавсь до них Ісус: Хиба не написано в законї вашому: Я сказав, ви боги? |
| 35 | Коли тих назвав богами, до кого слово Боже було, та й не може поламатись писаннє, - |
| 36 | то як же про Того, кого Отець осьвятив і післав у сьвіт, ви кажете: Що хулиш, бо сказав: Я Син Божий? |
| 37 | Коли я не роблю дїл Отця мого, не йміть віри менї. |
| 38 | Коли ж роблю, а ви менї не віруєте, то дїлам віруйте, щоб ви знали й вірували, що в менї Отець, і я в Йому. |
| 39 | Шукали тодї знов Його схопити, та вхиливсь од рук їх, |
| 40 | та й пійшов ізнов на той бік у те місце, де Йоан перше хрестив, та й пробував там. |
| 41 | І многі приходили до Него, й казали: Що Йоан нїякої ознаки не зробив, усе ж, що Йоан казав про сього чоловіка, правда була. |
| 42 | І увірували там многі в Него. |
