| 1 | Перед сьвятом же пасхи, знаючи Ісус, що прийшла Його година, щоб зійти з сьвіту сього до Отця, - любивши своїх, що були в сьвітї, до кінця любив їх. |
| 2 | І по вечері, як диявол уже вкинув у серце Юди Симонового Іскариоцького, щоб Його зрадив, |
| 3 | знаючи Ісус, що все дав Йому Отець у руки, й що від Бога вийшов, і до Бога йде, |
| 4 | устає зза вечері і скидає одежу; і, взявши рушник, підперезавсь. |
| 5 | Після того налив води в умивальницю, та й почав обмивати ноги ученикам та обтирати рушником, котрим був підперезаний. |
| 6 | Приходить же до Симона Петра, й каже Йому той: Господи, Ти обмиваєш ноги мої? |
| 7 | Відказав Ісус, і рече Йому: Що я роблю, ти не знаєш тепер, зрозумієш же опісля. |
| 8 | Каже Йому Петр: Не мити меш ніг моїх до віку. Відказав йому Ісус: Як не обмию тебе, не мати меш части зо мною. |
| 9 | Каже Йому Симон Петр: Господи, не тільки ноги мої, та й руки й голову. |
| 10 | Рече йому Ісус: Обмитому не треба, як тільки ноги мити, а чистий увесь. І ви чисті, та не всї. |
| 11 | Знав бо зрадника свого; тим і сказав: Не всї ви чисті. |
| 12 | Як же пообмивав ноги їх і взяв одежу свою, сївши знов, рече їм: Чи знаєте, що зробив я вам? |
| 13 | Ви звете мене Учителем і Господом, і добре кажете, се бо я. |
| 14 | Коли ж я помив вам ноги, Господь і Учитель, то й ви повинні один одному обмивати ноги. |
| 15 | Приклад бо дав вам, і як я зробив вам, і ви робіть. |
| 16 | Істино, істино глаголю вам: Не єсть слуга більший пана свого, анї посланець більший пославшого його. |
| 17 | Коли се знаєте, то блаженні ви, коли робити мете се. |
| 18 | Не про всїх вас глаголю: я знаю кого вибрав; та щоб писаннє справдилось: Хто їсть зо мною хлїб, підняв на мене пяту свою. |
| 19 | Від нинї глаголю вам, перше нїж стало ся, щоб, як станеть ся, увірували, що се я. |
| 20 | Істино, істино глаголю вам: Хто приймає, коли я кого пішлю, мене приймає; а хто мене приймає, приймає Пославшого мене. |
| 21 | Се промовивши Ісус, зворушив ся духом, і сьвідкував і рече: Істино, істино глаголю вам, що один із вас ізрадить мене. |
| 22 | Ззирались тодї між собою ученики, сумнїваючись, про кого Він говорить. |
| 23 | Був же за столом один із учеників Його на лонї Ісусовім, котрого любив Ісус. |
| 24 | Сьому кивнув Симон Петр, щоб спитав, хто б се був, про кого говорить. |
| 25 | Пригорнувшись той до грудей Ісусових, каже Йому: Господи, хто се? |
| 26 | Відказав Ісус: Той, кому я, умочивши кусок, подам. І, вмочивши кусок, дав Юдї Симонову Іскариоцькому. |
| 27 | А за куском увійшов тодї в него сатана. Рече ж йому Ісус: Що робиш, роби швидко. |
| 28 | Сього не зрозумів нїхто, що сидїли за столом, проти чого сказав йому. |
| 29 | Деякі бо думали, - яко ж бо скриньку мав Юда, - що каже йому Ісус: купи, що треба нам про сьвято; або, щоб що дав убогим. |
| 30 | Узявши ж він кусок, зараз вийшов; була ж ніч. |
| 31 | Як же вийшов, рече Ісус: Тепер прославив ся Син чоловічий, й Бог прославив ся в Йому. |
| 32 | Коли Бог прославив ся в Йому, то Бог прославить і Його в собі, і скоро прославить Його. |
| 33 | Дїтки! ще короткий час я з вами. Шукати мете мене, і яко ж казав я Жидам: Що, куди йду я, ви не можете йти, і вам глаголю тепер. |
| 34 | Заповідь нову даю вам: щоб любили один одного. Як я любив вас, щоб і ви любили один одного. |
| 35 | По сьому знати муть усї, що ви мої ученики, коли любов мати мете один до одного. |
| 36 | Рече Йому Симон Петр: Господи, куди йдеш? Відказав йому Ісус: Куди йду, не можеш тепер за мною йти; опісля ж пійдеш за мною. |
| 37 | Каже Йому Петр: Господи, чому не можу за Тобою йти тепер? Душу мою за Тебе положу. |
| 38 | Відказав йому Ісус: Душу твою за мене положиш? Істино, істино глаголю тобі: не запіє півень, доки мене відречеш ся тричі. |
