| 1 | Се я глаголав вам, щоб ви не поблазнились. |
| 2 | Вилучати муть вас із шкіл; ба прийде час, що всякий, хто вбиває вас, думати ме, що службу приносить Богу. |
| 3 | І се робити муть вам, бо не знали нї Отця, нї мене. |
| 4 | Та се сказав я вам, щоб, як прийде час, згадали про се, що я глаголав вам; бо з вами був. |
| 5 | Тепер же йду до Пославшого мене; й нїхто з вас не питає мене: Куди йдеш? |
| 6 | Та що се сказав я вам, смуток сповнив ваше серце. |
| 7 | Тільки ж я правду глаголю вам: лучче вам, щоб я пійшов; як бо не пійду, Утішитель не прийде до вас; як же пійду, пришлю Його до вас. |
| 8 | А Той прийшовши, докорить сьвітові за гріх, і за правду, і за суд: |
| 9 | за гріх бо не вірують у мене; |
| 10 | за правду ж, бо я до Отця мого йду, й більш не побачите мене; |
| 11 | за суд, бо князь сьвіта сього осуджений. |
| 12 | Ще багато маю глаголати вам, та ви не можете носити нинї. |
| 13 | Як же прийде той Дух правди, то проведе вас до всякої правди; бо глаголати ме не від себе, а все, що чути ме, буде глаголати, й що настане, звістить вам. |
| 14 | Той мене прославить: бо з мого прийме і звістить вам. |
| 15 | Усе, що має Отець, - моє: тим я сказав, що з мого Він прийме, і звістить вам. |
| 16 | Трохи, і не будете видїти мене; а знов трохи, і побачите мене; бо я йду до Отця. |
| 17 | Казали тодї деякі з учеників Його між собою: Що се, що каже нам: Трохи, і не будете видїти мене, а знов трохи, і побачите мене, і: Бо я йду до Отця? |
| 18 | Казали ж: Що се, що каже: Трохи? Не знаємо, що Він каже. |
| 19 | Знав же Ісус, що хотїли Його спитати, й рече їм: Про се розпитуєтесь між собою, що я сказав: Трохи, і не будете видїти мене, а знов: трохи, і побачите мене? |
| 20 | Істино, істино глаголю вам: Що плакати й ридати будете ви, сьвіт же веселитись; ви ж смуткувати мете, та смуток ваш на радощі обернеть ся. |
| 21 | Жінка як роджає, смуток має, бо прийшла година її; скоро ж уродить дитину, вже не памятає муки з радощів, що народив ся чоловік на сьвіт. |
| 22 | І ви оце тепер смуток маєте; знов же побачу вас, і звеселить ся серце ваше, і радощів ваших нїхто не візьме од вас. |
| 23 | І того дня в мене не питати мете. Істино, істино глаголю вам: Що чого нї попросите в Отця імям моїм, дасть вам. |
| 24 | Досі не просили ви нїчого в імя моє. Просїть, то й приймете, щоб радість ваша була повна. |
| 25 | Оце приповістями глаголав вам; та прийде час, що більше вже приповістями не глаголати му вам, а явно про Отця звіщу вам. |
| 26 | Того дня просити мете в імя моє, і не глаголю вам, що я просити му Отця за вас. |
| 27 | Сам бо Отець любить вас; бо ви мене полюбили, й увірували, що я від Бога вийшов. |
| 28 | Я вийшов од Отця, і прийшов на сьвіт. Знов оставляю сьвіт і йду до Отця. |
| 29 | Кажуть Йому ученики Його: Оттепер явно глаголеш, і приповісти нїякої не кажеш. |
| 30 | Тепер знаємо, що знаєш усе, і не треба, щоб хто питав Тебе. По сьому віруємо, що від Бога вийшов єси. |
| 31 | Відказав їм Ісус: Тепер віруєте? |
| 32 | Ось прийде час, і нинї прийшов, щоб ви розсипались кожен у свій бік, а мене самого зоставили; та я не сам, бо Отець зо мною. |
| 33 | Се глаголав я вам, щоб у менї впокій мали. У сьвітї горе мати мете, тільки ж бодріть ся: я побідив сьвіт. |
