| 1 | Се промовивши Ісус, вийшов з учениками своїми за потік Кедрон, де був сад, у котрий ввійшов Він і ученики Його. |
| 2 | Знав же й Юда, що зрадив Його, се місце, бо почасту збирались там Ісус і ученики Його. |
| 3 | Тодї Юда, взявши роту та архиєрейських і Фарисейських слуг, приходить туди з лихтарнями, та факлями, та з зброєю. |
| 4 | Знаючи ж Ісус усе, що настигає на Него, вийшов і рече їм: Кого шукаєте? |
| 5 | Відказали Йому: Ісуса Назорея. Рече їм Ісус: Се я. Стояв же й Юда зрадник Його, з ними. |
| 6 | Як же сказав їм: Що се я, відступили вони назад, та й попадали на землю. |
| 7 | Знов же спитав їх: Кого шукаєте? Вони ж сказали: Ісуса Назорея. |
| 8 | Відказав Ісус: Сказав вам, що се я. Коли ж мене шукаєте, дайте сим відійти. |
| 9 | Щоб справдилось слово, що промовив: Що которих дав єси менї, не згубив я з них нїкого. |
| 10 | Тодї Симон Петр, маючи меч, вийняв його, і вдарив слугу архиєрейського, та й відтяв йому ухо праве. Було ж імя слузї Малх. |
| 11 | Рече тодї Ісус Петрови: Вкинь меч твій у похву. Чашу, що дав менї Отець, хиба не пити її? |
| 12 | Тодї рота, й тисячник, і слуги Жидівські схопили Ісуса, та й звязали Його, |
| 13 | і повели Його перш до Анни, був бо тестем Каяфі, що був архиєреєм того року. |
| 14 | Був же Каяфа той, що порадив Жидам, що лучче нехай один чоловік умре за людей. |
| 15 | Пійшов же слїдом за Ісусом Симон Петр та ще другий ученик. Той же ученик був знаний архиєреві, і прийшов з Ісусом у двір архиєрейський. |
| 16 | Петр же стояв перед дверми знадвору. Вийшов тодї другий ученик, що був знаний архиєреві, і сказав дверницї, і ввела Петра. |
| 17 | Каже тодї слуга дверниця Петрові: Чи й ти єси з учеників чоловіка сього? Каже той: Нї. |
| 18 | Стояли ж раби й слуги, що розложили огонь; холодно бо було, та й грілись. Стояв з ними й Петр, і грів ся. |
| 19 | Тодї архиєрей спитав Ісуса про учеників Його й про науку Його. |
| 20 | Відказав йому Ісус: Я глаголав ясно сьвітові; я завсїди учив у школї і в церкві, куди Жиди завсїди сходять ся, і потай не глаголав нїчого. |
| 21 | Чого мене питаєш? Спитай тих, що слухали, що я глаголав їм; ось вони знають, що я казав. |
| 22 | Як же Він се промовив, один із слуг, стоячи тут, ударив у лице Ісуса, кажучи: Так відказуєш архиєреві? |
| 23 | Відказав йому Ісус: Коли недобре сказав я, сьвідкуй про недобре; коли добре, за що мене бєш? |
| 24 | Післав Його Анна звязаного до Каяфи архиєрея. |
| 25 | Симон же Петр стояв та грів ся. Кажуть тодї йому: Чи й ти з Його учеників? Він же відрік ся і сказав: Нї. |
| 26 | Каже один із слуг архиєрейських, свояк того, котрому відтяв Петр ухо: Чи ж не бачив я тебе в саду з Ним? |
| 27 | Знов тодї відрік ся Петр, і зараз півень запіяв. |
| 28 | Ведуть тодї Ісуса від Каяфи у претор; був же ранок; і не ввійшли вони в претор, щоб не опоганитись та щоб їсти їм пасху. |
| 29 | Вийшов тодї Пилат до них, і каже: Яку вину приносите на чоловіка сього? |
| 30 | Озвались і казали йому: Коли б Він не був лиходїй, не віддавали б ми Його тобі. |
| 31 | Каже тодї їм Пилат: Візьміть ви Його й по закону вашому осудїть Його. Сказали тодї йому Жиди: Нам не годить ся вбивати нїкого. |
| 32 | Щоб Ісусове слово справдилось, що промовив, означуючи, якою смертю має вмерти. |
| 33 | Увійшов тодї знов Пилат у претор, і покликав Ісуса, і каже Йому: Ти єси цар Жидівський? |
| 34 | Відказав йому Ісус: Від себе ти се говориш, чи инші тобі сказали про мене? |
| 35 | Озвавсь Пилат: Хиба я Жид? Нарід Твій і архиєреї видали менї Тебе. Що зробив єси? |
| 36 | Відказав Ісус: Царство моє не од сьвіта сього. Коли б од сьвіта сього було царство моє, слуги мої воювали б, щоб не видано мене Жидам; тільки ж царство моє не звідсїля. |
| 37 | Рече тодї Йому Пилат: Так Ти цар? Відказав Ісус: Ти кажеш, що цар я. Я на се родивсь і на се прийшов у сьвіт, щоб сьвідкувати правдї. Кожен, хто від правди, слухає мого голосу. |
| 38 | Каже Йому Пилат: Що таке правда? І, се сказавши, знов вийшов до Жидів, і каже їм: Нїякої вини не знаходжу я в Йому. |
| 39 | Єсть же звичай у вас, щоб одного вам відпускав я на пасху. Хочете ж, щоб випустив вам царя Жидівського. |
| 40 | Закричали тодї вони всї знов, кажучи: Не Сього, а Вараву. Був же Варава розбійник. |