| 1 | Після сього було сьвято Жидівське; і прийшов Ісус у Єрусалим. |
| 2 | У Єрусалимі ж коло Овечих воріт є купіль, що зветь ся по єврейськи Ветезда, з пятьма ходниками. |
| 3 | В них лежало велике множество недужих, слїпих, кривих, сухих, що дожидали движення води. |
| 4 | Ангел бо певного часу спускавсь у купіль і збивав воду: хто ж первий улазив після збивання води, одужував, якою б нї мучив ся болестю. |
| 5 | Був же там один чоловік, що трийцять і вісїм років був у недузї. |
| 6 | Сього побачивши Ісус лежачого, й відаючи, що довгий уже час нездужає, рече йому: Хочеш одужати? |
| 7 | Відповів Йому недужий: Господи, чоловіка не маю, щоб, як зібєть ся вода, вкинув мене в купіль; як же прийду я, инший поперед мене влазить. |
| 8 | Рече йому Ісус: Устань, візьми постїль твою, та й ходи! |
| 9 | І зараз одужав чоловік, і взяв постїль свою, та й ходив; була ж субота того дня. |
| 10 | І казали Жиди сцїленому: Субота; не годить ся тобі брати постелї. |
| 11 | Відказав їм: Хто оздоровив мене, той менї сказав: Візьми постїль твою, та й ходи. |
| 12 | Питали ж його: Що то за чоловік, що сказав тобі: Візьми постїль твою, та й ходи? |
| 13 | Той же, що одужав, не знав, хто Він; бо Ісус відійшов геть, як народ був на місцї тому. |
| 14 | Опісля знаходить його Ісус у церкві, і рече йому: Оце одужав єси; не гріши більш, щоб гіршого тобі не стало ся. |
| 15 | Пійшов чоловік, та й сповістив Жидів, що се Ісус, що оздоровив його. |
| 16 | За се гонили Ісуса Жиди й шукали Його вбити, що се зробив у суботу. |
| 17 | Ісус же відказав їм: Отець мій і досї робить і я роблю. |
| 18 | За се ж ще більш шукали Його Жиди вбити, що не то ламле суботу, а ще й Отцем своїм зве Бога, рівним себе ставлячи Богу. |
| 19 | Озвав ся ж Ісус і рече їм: Істино, істино глаголю вам: Не може Син нїчого робити від себе, коли не бачить, що Отець те робить: що бо Той робить, те й Син так само робить. |
| 20 | Отець бо любить Сина, і все показує Йому, що сам робить; і більші сих покаже Йому дїла, щоб ви дивувались. |
| 21 | Бо, як Отець воскрешає мертвих і оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. |
| 22 | Бо Отець і не судить нїкого, а суд увесь дав Синові, |
| 23 | щоб усї шанували Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що післав Його. |
| 24 | Істино, істино глаголю вам: Що, хто слухає слово моє і вірує Пославшому мене, має життє вічнє, і на суд не прийде, а перейде від смерти в життє. |
| 25 | Істино, істино глаголю вам: Що прийде час, і нинї єсть, що мертві почують голос Сина Божого, й почувши оживуть. |
| 26 | Бо, як Отець має життє в собі, так дав і Синові життє мати в собі, |
| 27 | і власть дав Йому і суд чинити; бо Він Син чоловічий. |
| 28 | Не дивуйтесь сьому, бо прийде час, що в гробах почують голос Його, |
| 29 | і повиходять: которі добро робили, в воскресеннє життя, а которі зло робили, в воскресеннє суду. |
| 30 | Не можу я робити від себе нїчого: як чую, суджу; і суд мій праведний; бо не шукаю волї моєї, а волї пославшого мене Отця. |
| 31 | Коли я сьвідкую про себе, сьвідченнє моє не правдиве. |
| 32 | Инший єсть, хто сьвідкує про мене; і я знаю, що правдиве сьвідченнє, котре про мене сьвідкує. |
| 33 | Ви посилали до Йоана, й сьвідкував правдї. |
| 34 | Я же не від чоловіка сьвідченнє приймаю, а глаголю се, щоб ви спаслись. |
| 35 | Той був сьвітильник горючий і сьвітючий; ви ж хотїли повеселитись на часину сьвітлом його. |
| 36 | Я ж маю сьвідченнє більше Йоанового: дїла бо, що дав менї Отець, щоб їх скінчити, ті дїла, що я роблю, сьвідкують про мене, що Отець мене післав. |
| 37 | І пославший мене Отець сам сьвідкував про мене. Анї голосу Його не чули ви нїколи, анї виду Його не бачили; |
| 38 | і слова Його не маєте пробуваючого в вас; бо кого післав Він, тому ви не віруєте. |
| 39 | Прослїдїть писання; бо ви думаєте в них життє вічнє мати; й ті сьвідкують про мене. |
| 40 | Та не хочете прийти до мене, щоб життє мати. |
| 41 | Чести від людей не приймаю. |
| 42 | Та я спізнав вас, що любови Божої не маєте в собі. |
| 43 | Я прийшов в імя Отця мого, і не приймаєте мене. Коли инший прийде в імя своє, того приймете. |
| 44 | Як ви можете вірувати, славу один од одного приймаючи, а слави, що від одного Бога, не шукаєте? |
| 45 | Не думайте, що я обвинувачу вас перед Отцем: є хто винуватить вас: Мойсей, що на него вповаєте. |
| 46 | Коли б ви вірували Мойсейові, вірували б менї; бо про мене той писав. |
| 47 | Коли ж його писанням не віруєте, як моїм словам вірувати мете? |
