| 1 | Ісус же пійшов на гору Оливну. |
| 2 | Вранцї ж ізнов прийшов у церкву, і всї люде приходили до Него; й сївши навчав їх. |
| 3 | Приводять же письменники та Фарисеї до Него жінку, схоплену в перелюбі, і, поставивши її посерединї, |
| 4 | кажуть Йому: Учителю, сю жінку схоплено в перелюбі, на самому вчинку. |
| 5 | В законї ж Мойсей нам звелїв таких каменувати; Ти ж що кажеш? |
| 6 | Се ж казали, спокушуючи Його, щоб мали чим винувати Його. Ісус же, схилившись до долу, писав пальцем по землї. |
| 7 | Як же не переставали питати Його, піднявшись рече до них: Хто з вас без гріха, нехай первий кине камінь на неї. |
| 8 | І, знов, схилившись до долу, писав по землї. |
| 9 | Вони ж, почувши й докорені совістю, вийшли один за одним, почавши від старших та аж до останнїх; і зоставсь один Ісус та жінка, стоячи посерединї. |
| 10 | Піднявши ся ж Ісус і нїкого не бачивши, тільки жінку, рече їй: Жінко, де ж ті винувателї твої? нїхто тебе не осудив? |
| 11 | Вона ж каже: Нїхто, Господи. Рече ж їй Ісус: І я тебе не суджу: йди, і більш не гріши. |
| 12 | Знов же промовляв їм Ісус, глаголючи: Я сьвітло сьвіту. Хто йде слїдом за мною, не ходити ме в темряві, а мати ме сьвітло життя. |
| 13 | Казали тодї Йому Фарисеї: Ти про себе сьвідкуєш; сьвідченнє Твоє неправдиве. |
| 14 | Озвавсь Ісус і рече їм: Хоч я сьвідкую про себе, правдиве сьвідченнє моє; бо я знаю, звідкіля я прийшов, і куди йду. |
| 15 | Ви по тїлу судите; я не суджу нїкого. |
| 16 | Коли ж я суджу, суд мій правдивий; бо я не один, а я й пославший мене Отець. |
| 17 | І в законї ж вашому написано, що двох людей сьвідченнє правдиве. |
| 18 | Я сьвідкую про себе, й сьвідкує про мене пославший мене Отець. |
| 19 | Казали тодї Йому: Де Отець Твій? Відказав Ісус: Нї мене не знаєте, нї Отця мого. Коли б мене знали, й Отця мого знали б. |
| 20 | Такі слова промовив Ісус у скарбницї, навчаючи в церкві; і нїхто не хапав Його; бо ще не прийшла година Його. |
| 21 | Рече їм тодї знов Ісус: Я йду, й шукати мете мене, і в гріхах ваших повмираєте. Куди ж я йду, ви не можете йти. |
| 22 | Сказали тодї Жиди: Чи не вбє Він себе, що каже: Куди я йду, ви не можете йти? |
| 23 | І рече їм: Ви од нижнього, я од вишнього; ви од сьвіту сього, я не од сьвіту сього. |
| 24 | Тим я сказав вам, що повмираєте в гріхах ваших: коли бо не увіруєте, що се я, повмираєте в гріхах ваших. |
| 25 | Казали тодї Йому: Хто Ти єси? І рече їм Ісус: Той, що з почину, як і глаголю вам. |
| 26 | Багато маю про вас глаголати й судити; тільки ж Пославший мене правдивий; і я, що чув від Него, се глаголю в сьвітї. |
| 27 | Не розуміли, що про Отця їм глаголе. |
| 28 | Рече ж їм Ісус: Як знесете вгору Сина чоловічого, тодї зрозумієте, що се я, і що від себе не роблю нїчого; тільки, як навчив мене Отець мій, таке глаголю. |
| 29 | І Пославший мене - зо мною; не зоставив мене одного Отець; бо я роблю всякого часу, що подобаєть ся Йому. |
| 30 | Як се Він промовляв, многі увірували в Него. |
| 31 | Рече тодї Ісус до Жидів, що увірували Йому: Коли пробувати мете у слові моєму, справдї ви ученики мої будете, |
| 32 | і зрозумієте правду, й правда визволить вас. |
| 33 | Відказали Йому: Ми насїннє Авраамове, й нї в кого не були в неволї нїколи. Як же Ти говориш, що вільнї будете? |
| 34 | Відказав їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Що всякий, хто робить гріх, невільник гріха. |
| 35 | Невільник же не пробуває в дому до віку, Син пробуває до віку. |
| 36 | Коли ж Син визволить вас, справдї вільними будете. |
| 37 | Знаю, що ви насїннє Авраамове; та шукаєте вбити мене, бо слово моє не містить ся в вас. |
| 38 | Я, що видїв ув Отця мого, глаголю; а ви, що видїли в отця вашого, робите. |
| 39 | Озвались вони й казали Йому: Отець наш Авраам. Рече їм Ісус: Коли б ви дїти Авраамові були, дїла Авраамові робили б. |
| 40 | Тепер же шукаєте вбити мене, чоловіка, що вам правду глаголав, котру чув я від Бога. Сього Авраам не робив. |
| 41 | Ви робите дїла отця вашого. Казали тодї Йому: Ми не з перелюбу родились: одного Отця маємо, Бога. |
| 42 | Рече ж їм Ісус: Коли б Бог отець ваш був, любили б ви мене; бо я від Бога вийшов і приходжу, бо не від себе прийшов я, а Він мене післав. |
| 43 | Чом бесїди моєї не розумієте? Бо не можете слухати слова мого. |
| 44 | Ви від отця диявола, й хотїння отця вашого диявола хочете робити. Той був душогубцем з почину, й в правдї не встояв; бо нема правди в йому. Коли говорить брехню, із свого говорить; бо він брехун і отець її. |
| 45 | А що я правду глаголю, не віруєте менї. |
| 46 | Хто з вас докорить менї за гріх? Коли ж правду глаголю, чому ви не віруєте менї? |
| 47 | Хто від Бога, слова Божі слухає. Тому ви не слухаєте, що ви не від Бога. |
| 48 | Озвались тодї Жиди, й казали Йому: Чи не добре ми кажемо, що Самарянин єси Ти, і біса маєш? |
| 49 | Відказав Ісус: Я біса не маю, а шаную Отця мого; ви ж не шануєте мене. |
| 50 | Я ж не шукаю моєї слави; єсть, хто шукає й судить. |
| 51 | Істино, істино глаголю вам: Коли хто слово моє хоронити ме, смерти не побачить по вік. |
| 52 | Сказали тодї Йому Жиди: Тепер ми знаємо, що Ти біса маєш. Авраам умер і пророки, а Ти кажеш: Коли хто слово моє хоронити ме, не вкусить смерти по вік. |
| 53 | Хиба Ти більший єси, нїж отець наш Авраам, що вмер? І пророки повмирали. Ким Ти себе робиш? |
| 54 | Відказав Ісус: Коли я прославляю себе, слава моя нїщо. Єсть Отець мій, що прославляє мене, про котрого ви кажете, що Він Бог ваш. |
| 55 | І не пізнали Його; я ж знаю Його. А коли я скажу, що не знаю Його, буду подобний вам ложник. Нї, знаю Його, й слово Його хороню. |
| 56 | Авраам, отець ваш, рад був видїти день мій; та він увидїв, і зрадїв. |
| 57 | Казали тодї Жиди до Него: Не маєш пятидесяти років ще, і Авраама видїв єси? |
| 58 | Рече їм Ісус: Істино, істино глаголю вам: Перш нїж Авраамові бути, я був. |
| 59 | Брали тодї каміннє, щоб кидати на Него; Ісус же сховав ся, і вийшов з церкви, пройшовши посеред них, і пійшов так мимо. |
