| 1 | Перве оповіданнє написав я, Теофиле, про все, що Ісус робив і навчав, |
| 2 | аж до дня, котрого вознїс ся, заповідавши через Духа сьвятого апостолам, котрих вибрав; |
| 3 | перед котрими являв ся Він живий після муки своєї у многих ознаках; і бачили Його сорок днїв, і глаголав про царство Боже; |
| 4 | і, зібравши їх, заповів їм, з Єрусалиму не виходити, а дожидатись обітування Отця, що про Него чули від мене. |
| 5 | Бо Йоан хрестив водою: ви ж хрестити метесь Духом сьвятим по немногих сїх днях. |
| 6 | Вони ж зійшовшись питали Його, кажучи: Господи, чи не під сей час поставиш Ти знов царство Ізраїлське? |
| 7 | Рече ж до них: Не вам єсть розуміти час і пору, що Отець положив у своїй властї. |
| 8 | А приймете силу, як зійде сьвятий Дух на вас; і будете менї сьвідками в Єрусалимі й у всїй Юдеї і Самариї, і до краю землї. |
| 9 | І, се промовивши, як дивились вони, знявсь угору, і хмара взяла Його від очей їх. |
| 10 | І, як вони пильно дивились на небо, як Він відходив, аж ось два мужі стали перед ними в білій одежі, |
| 11 | котрі й сказали: Мужі Галилейські, чого стоїте, дивлячись на небо? Сей Ісус, узятий од вас на небо, так прийде, як видїли ви Його, сходячого на небо. |
| 12 | Тодї вернулись вони в Єрусалим із гори, званої Оливною, що поблизу Єрусалиму на субітнїй день ходи. |
| 13 | І ввійшовши, зійшли на гірницю, де пробували Петр та Яков, та Йоан, та Андрей, Филип та Тома, Вартоломей і Матей, Яков Алхеїв та Симон Зилот, та Юда Яковів. |
| 14 | Усї вони пробували однодушно в молитві і благанню - з жінками й Мариєю, матїррю Ісусовою, і з братами Його. |
| 15 | І ставши тими днями Петр посеред учеників, рече (було ж число імен укупі до ста двайцяти): |
| 16 | Мужі брати! треба було справдитись писанню сьому, що прорік Дух сьвятий устами Давидовими про Юду, що став ся проводирем тих, котрі схопили Ісуса. |
| 17 | Полїчено ж його до нас, і прийняв був долю служення сього. |
| 18 | Сей чоловік придбав поле за нагороду неправедну, і, впавши сторч, тріснув надвоє, і вийшло усе нутро його. |
| 19 | І відомо стало всїм домуючим у Єрусалимі, так що прозвано поле теє власною говіркою їх Акельдама, чи то б сказати: поле крови. |
| 20 | Написано ж в книзї Псальм: Нехай оселя його спустїє, і нехай нїхто не домує в нїй, а догляд її нехай прийме инший. |
| 21 | Треба ж, щоб з мужів, що сходились із нами по всяк час, як входив і виходив між нами Господь Ісус, |
| 22 | почавши від хрещення Йоанового до дня, як Його взято від нас, був один із сїх укупі з нами сьвідком воскресення Його. |
| 23 | І поставили двох: Йосифа, званого Варсавою, котрого звали також Юстом, та Маттія. |
| 24 | І молячись, казали: Ти, Господи, що знаєш серця всїх, покажи одного з сих двох, котрого вибрав єси, |
| 25 | приняти долю служення сього й апостольства, від котрого відступив Юда, щоб ійти в своє місце. |
| 26 | І кинули жереб про них; і впав жереб на Маттія; і прилучено його до дванайцяти апостолів. |
