| 1 | Почули ж апостоли та брати, котрі були в Юдеї, що й погане прийняли слово Боже. |
| 2 | І як прийшов Петр у Єрусалим, змагались із ним ті, що від обрізання, |
| 3 | кажучи: Що до людей, обрізання немаючих, ходив єси і їв з ними. |
| 4 | Почавши ж Петр, виложив їм рядом, говорячи: |
| 5 | Був я в городї, Йоппиї, і молячись бачив у захопленню видїннє: посудину якусь, що сходила, наче обрус великий, по чотирох кінцях спусканий з неба; і прийшов аж до мене. |
| 6 | Зазирнувши в него і розглянувши, бачив чотироногих землї, і зьвірів, і повзючих, і птиць небесних. |
| 7 | І чув я голос, що глаголав до мене: Встань, Петре, заколи та й їж. |
| 8 | Я ж сказав: Нї, Господи, бо нїщо погане або нечисте нїколи не входило в уста мої. |
| 9 | Відказав же менї голос удруге з неба: Що Бог очистив, ти не погань, |
| 10 | Се сталось тричі, і знов потягнено було все на небо. |
| 11 | І ось зараз три чоловіки прийшли в господу, де я був, послані з Кесариї до мене. |
| 12 | Сказав же менї Дух ійти з ними, нїчого не розбираючи. Пішли ж зо мною і шість братів, і ввійшли ми в господу до чоловіка; |
| 13 | і звістив нам, як видїв ангела в господї своїй, що став і глаголав йому: Пішли в Йоппию людей, та поклич Симона, званого Петром. |
| 14 | Він глаголати ме слова до тебе, котрими спасеш ся ти й увесь дім твій. |
| 15 | Як же став я говорити, найшов Дух сьвятий на них, як і на нас у починї. |
| 16 | Згадав я тодї слово Господнє, як глаголав він: Йоан хрестив водою, а ви будете хреститись Духом сьвятим. |
| 17 | Коли ж рівний дар дав їм Бог, як і нам, що увірували в Господа Ісуса Христа, то хто ж я такий, щоб міг заборонити Богові? |
| 18 | Вислухавши се, замовкли, і славили Бога, говорячи: То й поганам дав Бог покаяннє в життє! |
| 19 | Ті ж, що порозсипались від гонення, що сталось на Стефана, пійшли аж у Финикию, Кипр і Антиохию, нїкому не проповідуючи слова, тільки одним Жидам. |
| 20 | Були ж деякі з них люде з Кипру і Киринеї, котрі, прийшовши в Антиохию, говорили до Єленян, благовіствуючи Господа Ісуса. |
| 21 | І була рука Господня з ними; і велике число увірувавши, навернулись до Господа. |
| 22 | Дійшло ж про них слово до ушей церкви, що в Єрусалимі, і післали Варнаву, щоб пійшов аж до Антиохиї; |
| 23 | котрий прийшовши і видївши ласку Божу, зрадїв, і молив усїх, щоб у постановленню серця пробували в Господї. |
| 24 | Бо був чоловік добрий, повний Духа сьвятого й віри; і прихилилось доволї народу до Господа. |
| 25 | Вийшов же Варнава в Тарс шукати Павла, |
| 26 | і, знайшовши його, привів його в Антиохию. Стало ся ж, що вони цїлий рік збирались у церкві, і навчали багато народу, і ученики в Антиохиї стали найперш звати ся Християнами. |
| 27 | Тих же днїв прийшли з Єрусалиму пророки в Антиохию. |
| 28 | Ставши ж один з них, на ймя Агав, віщував духом, що велика голоднеча має бути по всїй вселеннїй, яка й постала за Клавдия кесаря. |
| 29 | З учеників же, скільки хто міг, постановив кожен з них післати на запомогу братам, що жили в Юдеї. |
| 30 | Що й зробили, піславши до старших через руки Варнави та Савла. |
