| 1 | Перейшовши ж Амфиполь та Аполонию, прийшли в Солунь, де була школа Жидівська. |
| 2 | По звичаю ж своєму, ввійшовши до них Павел, три суботи розмовляв з ними з писання, |
| 3 | виказуючи і доводячи, що треба було Христу постраждати і воскреснути з мертвих, і що се Христос Ісус, котрого я звіщаю вам. |
| 4 | І деякі з них увірували, та й пристали до Павла та Сили, і побожних Єленян велике множество і жінок значних немало. |
| 5 | Завидуючи невірні Жиди, і назбиравши гультяїв, якихсь поганих людей, і зібравши купу, збунтували народ, і напавши на хату Ясонову, шукали їх, щоб вивести перед народ. |
| 6 | Не знайшовши ж їх, поволокли Ясона та кілька братів до городської старшини, гукаючи: Ті, що заколотили вселенну, і сюди поприходили; |
| 7 | Ясон прийняв їх; і всї вони йдуть проти уставів кесаревих, говорячи, що єсть иншій цар, Ісус. |
| 8 | Стрівожили ж вони народ і городську старшину, що чули се. |
| 9 | І взявши поруку у Ясона і в инших, відпустили їх. |
| 10 | Брати ж зараз уночі вислали Павла та Силу у Верию. Прибувши вони (туди), прийшли в Жидівську школу. |
| 11 | Сї ж були благороднїщі від тих, що в Солунї; вони прийняли слово з великою охотою, що-дня розбираючи писаннє, чи так воно є. |
| 12 | Многі ж з них увірували, і з Єленських жінок поважних і з чоловіків не мало. |
| 13 | Як же довідались ті, що з Солуня Жиди, що і в Вериї проповідуєть ся від Павла слово Боже, то прийшли й сюди, бунтуючи народ. |
| 14 | Зараз же післали тодї брати Павла, щоб йшов нїби над море, а Сила та Тимотей зостались. |
| 15 | Ті, що провожали Павла, провели його аж до Атин, і, прийнявши наказ до Сили та Тимотея, щоб як найборжій прийшли до него, пійшли. |
| 16 | Як же дожидав їх Павел в Атинах, кипів дух його в йому, бачивши город, одданий ідольству. |
| 17 | Розмовляв же в школї з Жидами та з побожними, та й на торгу що-дня з тими, з ким довело ся. |
| 18 | Деякі ж з философів Епикуреїв та Стоіків змагали ся з ним; і одні казали: Що хоче сей балакайло сказати? инші ж: Здаєть ся, буде проповідником чужих богів, - бо благовіствував їм Ісуса та воскресеннє. |
| 19 | І, схопивши його, повели в Ареопаг, говорячи: Чи можемо знати, що се ти за нову таку науку проповідуєш? |
| 20 | Чуже бо щось вносиш в уші наші; то хочемо знати, що воно має бути. |
| 21 | Усї бо Атиняне і захожі чужоземцї нї про що инше не дбали, як говорити або слухати що нове. |
| 22 | Ставши ж Павел посерединї Ареопага, рече: Мужі Атиняне, по всьому виджу, що ви вельми побожні. |
| 23 | Бо, ходячи та дивлячись на божницї ваші, знайшов я жертівню, на котрій написано: Невідомому Богу. Кому ж ви, не відаючи, поклоняєтесь, того я проповідую вам. |
| 24 | Бог, що сотворив сьвіт і все в йому, сей неба і землї Господь, не в рукотворних хмарах домує, |
| 25 | нї від рук чоловічих служеннє приймає, дознаючи нужду в чому; сам бо дає всїм життє, і диханнє, і все; |
| 26 | і зробив з однієї крови ввесь рід чоловічий, щоб жили на всему лицї землї, відграничивши наперед призначені часи і границї домування їх, |
| 27 | щоб шукали Господа, чей намацяють Його та знайдуть, хоч недалеко (Він) від кожного з нас. |
| 28 | Ним бо живемо й двигаємось, і єсьмо, як і деякі з ваших поетів мовляли: Його бо й рід ми. |
| 29 | Бувши ж оце Божим родом, не мусимо думати, що Божество похоже на золото, або на камінь, різьбу, іскуства і видумки чоловічої. |
| 30 | От же не вважаючи на часи незнання, Бог тепер повелїває всїм людям усюди каятись; |
| 31 | бо призначив день, в котрий судити ме вселенну правдою через Чоловіка, котрого наперед постановив, подаючи певноту всїм, воскресивши Його з мертвих. |
| 32 | Чуючи про воскресеннє мертвих, деякі сьміялись, инші ж казали: Послухаємо тебе знов про се. |
| 33 | І так Павел пійшов з посеред них. |
| 34 | Деякі ж люде, приставши до него, увірували, між котрими і Дионисий Ареопагит, і жінка на ймя Дамара, і инші з ними. |
