| 1 | А, як утихомирилась буча, покликав Павел учеників і попрощавшись, вийшов у дорогу до Македониї. |
| 2 | Пройшовши ж ті сторони і напімнувши їх многими словами, прийшов у Грецію. |
| 3 | Поживши ж (там) три місяцї, як засїли на него Жиди, коли хотїв був плисти в Сирию, надумавсь вернутись через Македонию. |
| 4 | Товаришували йому до Азиї Сосипатр Вериєць і Солуняне Аристарх та Секунд, та Гай Дервянин, та Тимотей, і Азияне Тихик та Трофим. |
| 5 | Сї, пійшовши попереду, підождали нас у Троядї. |
| 6 | Ми ж поплили після опрісночних днїв із Филип, та й прибули до них за пять днїв у Трояду, де пробули сїм день. |
| 7 | Первого ж дня в тижнї, як зібрались ученики на ломаннє хлїба, проповідував їм Павел, хотячи вийти назавтра, і продовжив слово до півночи. |
| 8 | Було ж сьвітла много в гірницї, де ми зібрали ся. |
| 9 | Сидїв же один молодець, на ймя Євтих, на вікнї, та й обняв його твердий сон; і, як Павел промовляв много, похилившись зі сну, упав з третього поверху до долу, і підняли його мертвого. |
| 10 | Зійшовши ж Павел у низ, припав до него, й обнявши рече: Не трівожтесь, душа бо його в йому. |
| 11 | Зійшовши ж угору, переломив хлїб, і попоївши, бесїдував богато аж до зорі, та й пійшов. |
| 12 | Привели ж хлопця живого і втішились немало. |
| 13 | Ми ж, прийшовши до корабля, поплили в Асон, хотївши звідтіля взяти Павла, так бо звелїв, хотївши сам ійти пішки. |
| 14 | Як же зійшов ся з нами в Асонї, узявши його, прибули ми в Митилену. |
| 15 | А відпливши звідтіля, причалили ми другого дня проти Хиоса, на другий же день поплили в Самос, та, побувши в Трогилиї, другого дня прийшли в Милет. |
| 16 | Надумавсь бо Павел плисти мимо Єфеса, щоб не гаятись в Азиї, а поспішав, коли можна, щоб йому бути в день пятидесятницї в Єрусалимі. |
| 17 | З Милета ж, піславши в Єфес, прикликав старших церковних. |
| 18 | Як же прийшли до него, рече їм: Ви знаєте з первого дня, як прийшов я в Азию, яким робом пробував я з вами всякого часу, |
| 19 | служачи Господеві з усякою покорою і многими слїзми і спокусами, які прилучали ся менї од Жидівського чигання, |
| 20 | і що я нї від чого корисного не вхиляв ся, щоб не звістити вам і не навчати вас прилюдно і по домам, |
| 21 | сьвідкуючи й Жидам і Єленянам покаяннє перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа. |
| 22 | І ось я, звязаний духом, ійду в Єрусалим, не знаючи, що в йому приключить ся менї. |
| 23 | Тільки що Дух сьвятий по городам сьвідкує слово, що кайдани мене та муки ждуть. |
| 24 | Та нї про що я не дбаю, й не дорога менї душа моя, аби з радістю скінчити путь мій і ту службу, що прийняв я од Господа Ісуса, щоб сьвідкувати євангелию благодати Божої. |
| 25 | І тепер ось я знаю, що більш не бачити мете лиця мого ви всї, між котрими ходив я, проповідуючи царство Боже. |
| 26 | Тим я сьвідкую вам сьогоднї, що чистий я від крові всїх. |
| 27 | Бо я не вхилявсь обявляти вам усяку волю Божу. |
| 28 | Тим достерегайте себе і все стадо, в котрому вас Дух сьвятий настановив єпископами, щоб пасти церкву Божу, котру придбав кровю своєю. |
| 29 | Я бо знаю се, що після виходу мого прийдуть вовки хижі між вас, що не пощадять стада. |
| 30 | І з вас самих устануть люде, говорячи розворотне, щоб потягти учеників за собою. |
| 31 | Тим пильнуйте, памятаючи, що три роки ніч і день не переставав я із слїзми напоминати кожного. |
| 32 | А тепер передаю вас, брати, Богові і слову благодати Його, котрим може збудувати вас і дати вам наслїддє між усїма осьвяченими. |
| 33 | Срібла або золота або одежі, - нїчого не жадав я. |
| 34 | Сами ж знаєте, що потребинам моїм і тим, хто бував зо мною, служили оцї руки мої. |
| 35 | У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба помагати малосильним і памятати слова Господа Ісуса, що Він глаголав: Більше щастє давати, нїж приймати. |
| 36 | І се промовивши, упав на колїна свої, і моливсь із усїма ними. |
| 37 | Доволї ж було плачу у всїх, і, впавши на шию Павлові, цїлували його, |
| 38 | смуткуючи найбільш про те слово, що промовив, що більш не мають лиця його видїти. І провели його до корабля. |
