| 1 | По пяти ж днях прийшов архиєрей Ананїя з старшими і з речником, Тертилом якимся, і озвались вони перед старостою проти Павла. |
| 2 | Як же покликано його, почав винувати Тертил, говорячи: Дознаючи через тебе великого впокою і всякого добра, що стало ся народові сьому за твоїм дбаннєм, |
| 3 | завсїди і всюди приймаємо (се), вельможний Феликсе, з усякою дякою. |
| 4 | Та, щоб довго тобі не докучати, благаю вислухати нас у коротцї, твоєю ласкою. |
| 5 | Знайшли бо ми, що чоловік сей зараза, й зачинщик бучи між усїма Жидами по вселеннїй, і ватажок Назорейської єресї, |
| 6 | що й церкву зважив ся опоганити; ми його й узяли, й хотїли по нашому закону судити. |
| 7 | Пристигши ж Лизия тисячник, з великим насильством узяв його з наших рук, |
| 8 | звелївши винувателям його йти до тебе. Від него можеш сам, як схочеш, про все дознатись, за що ми винуємо його. |
| 9 | Пристали ж (на се) й Жиди, говорячи, що се так єсть. |
| 10 | Озвав ся Павел, як кивнув йому староста говорити: Знаючи від многих лїт тебе суддею народові сьому, тим раднїщ про себе відповідаю. |
| 11 | Ти можеш розвідатись, що не більш, як дванайцять днїв, відколи я прийшов поклонитись у Єрусалим. |
| 12 | Та й нї в церкві не знайшли мене, щоб я до кого промовляв, або робив усобицю в народї, нї по школах, нї в городї; |
| 13 | анї довести менї не можуть, у чому тепер винують мене. |
| 14 | Визнаю ж тобі се, що в сьому путю, котрий вони звуть єрессю, служу так отецькому Богу, віруючи всьому, що по закону і що в пророках написане, |
| 15 | маючи надїю в Бозї, чого й самі оцї сподївають ся, що має бути воскресеннє мертвих праведних і неправедних. |
| 16 | На те я й подвизаюсь, щоб мати по всяк час чисту совість перед Богом і людьми. |
| 17 | По многих же лїтах прийшов я зробити милостиню народові моєму та приноси. |
| 18 | У сьому знайшли мене очищеного в церкві, - анї з натовпом, анї з бучею, - деякі Жиди з Азиї, |
| 19 | котрим би треба перед тебе прийти й винувати, коли б що мали проти мене. |
| 20 | Або самі оцї нехай скажуть, чи знайшли в менї яку неправду, як стояв я перед радою, |
| 21 | окрім одного голосу сього, котрим покликнув, стоячи між ними, що за воскресеннє мертвих я суд приймаю сьогоднї од вас. |
| 22 | Вислухавши ж се Феликс, відослав їх, докладнїщ довідавшись про путь сей, говорячи: Як Лизия тисячник прийде, розберу вашу справу. |
| 23 | І звелїв сотникові стерегти Павла, й давати волю, і нїкому з його знакомих не забороняти послугувати або приходити до него. |
| 24 | По кількох же днях, прибувши Феликс із жінкою своєю Друзилою, Жидівкою, покликав Павла, і слухав його про віру в Христа. |
| 25 | Як же говорив він про правду і здержаннє, і про суд, що має бути, злякавшись Феликс, озвав ся: Тепер годї, іди; мавши час, покличу тебе. |
| 26 | До того ж сподївав ся, що й грошей здобуде від Павла, щоб випустив його, тим же й часто прикликаючи його, бесїдував з ним. |
| 27 | Як же скінчилось два роки, перемінив Феликса Порцій Фест, а Феликс хотячи угодити Жидам, оставив Павла закованого. |
