| 1 | Прибувши ж Фест у ту країну, по трох днях пійшов у Єрусалим з Кесариї. |
| 2 | І явились перед ним архиєреї та значні з Жидів проти Павла, й благали його, |
| 3 | просячи ласку в него, щоб післав його в Єрусалим, - змовившись, щоб його вбити на дорозї. |
| 4 | Фест же відказав, що Павла стережуть у Кесариї, і що він сам незабаром має пійти (туди). |
| 5 | Которі ж з між вас, каже, згідні в сьому, нехай ідуть зо мною, і коли що є в сьому чоловікові, нехай винують його. |
| 6 | І, пробувши у них більш десяти днїв, прибув у Кесарию; назавтра ж сївши на судищі, звелїв привести Павла. |
| 7 | Як же прийшов він, обступили (його) Жиди, що прийшли з Єрусалиму, приносячи на Павла многі і тяжкі вини, котрих не змогли довести. |
| 8 | А він відказав, що нї проти закону Жидівського, нї проти церкви, нї проти кесаря нїчого не провинив. |
| 9 | Фест же, хотївши Жидам угодити, озвавшись, каже Павлові: Хочеш іти в Єрусалим, і там судитись передо мною в сьому? |
| 10 | Рече ж Павел: Я стою перед судищем кесаревим; там маю суд приймати. Жидів нїчим не скривдив я, як і ти добре знаєш. |
| 11 | Коли я не прав і зробив що достойне смерти, не відмовляюсь і вмерти; коли ж нема в менї нїчого, чим мене сї винують, нїхто не може мене їм видати. Покликуюсь до кесаря. |
| 12 | Тодї Фест, поговоривши з радою, відказав: Ти покликуєш ся до кесаря, до кесаря й пійдеш. |
| 13 | Як же минуло днїв кілька, Агриппа цар та Верникия прибули в Кесарию витати Феста. |
| 14 | А як пробули тут многі днї, предложив Фест цареві Павлову справу, говорячи: Є (тут) один чоловік, оставлений вязнем од Феликса; |
| 15 | про него, як прибув я в Єрусалим, обявили архиєреї та старші Жидівські, допевняючись суду на него. |
| 16 | Відказав я їм, що се не Римський звичай, видавати кого на смерть перш, нїж обвинувачений мати ме винувателїв перед лицем, і дасть ся йому місце оборони від вини. |
| 17 | Як же зійшлись вони сюди, я, не роблячи жадної проволоки, сївши другого дня на судищі, звелїв привести чоловіка. |
| 18 | Обступивши його винувателї, нїякої вини не принесли, про які я думав, |
| 19 | були ж між ними деякі змагання про марновірство їх та про якогось Ісуса, що вмер, про котрого казав Павел, що Він живий. |
| 20 | Я ж, сумнїваючись про се змаганнє, сказав: коли хоче, нехай іде в Єрусалим і там судить ся про се. |
| 21 | Як же Павел покликнув ся, щоб його задержано до розсуду Августа, звелїв я держати його, доки одішлю до кесаря. |
| 22 | Агриппа ж каже до Феста: Хотїв би й я чоловіка сього послухати. Він же: Завтра, каже, чути меш його. |
| 23 | Назавтра ж, як прийшов Агриппа та Верникия з великою пихою та ввійшли в судову палату з тисячниками та городськими переднїми мужами, звелїв Фест привести Павла. |
| 24 | І каже Фест: Агриппо царю і всї мужі, що сидите з нами, гляньте на сього, про котрого все множество Жидів озвалось до мене в Єрусалимі, гукаючи, що не треба йому жити більш. |
| 25 | Я ж, зрозумівши, що нїчого достойного смерти він не зробив, а як і (сам) він покликнув ся до Августа, то й присудив я післати його. |
| 26 | Про него ж нїчого докладного писати панові не маю. Тим привів його перед вас, а особливо перед тебе, царю Агриппо, щоб зробивши розпит, мав що написати. |
| 27 | Нерозсудливо бо менї здаєть ся післати вязника, а яка вина на нему, не означити. |
