| 1 | Як же присуджено, щоб плисти нам в Італию, то передано Павла і деяких инших вязників сотникові, на ймя Юлию, Августової роти. |
| 2 | І, ввійшовши в корабель Адрамицький, маючи плисти попри місця Азийські, пустились ми з Аристархом Македонцем із Солуня, що був з нами. |
| 3 | А другого дня пристали в Сидонї. І обходив ся Юлий ласкаво з Павлом, і дозволив ходити до другів, щоб дізнати їх піклування. |
| 4 | А відчаливши звідтіля, поплили до Кипра; бо вітри були противні. |
| 5 | І, перепливши море, що проти Киликиї та Памфилиї, прибули в Мири Ликийські. |
| 6 | А там знайшовши сотник корабель Александрийський, що плив в Італию, посадив нас на него. |
| 7 | Многі ж днї помалу пливучи і ледві бувши проти Книда, тим що не допускав нас вітер, приплили ми під Крит проти Салмона, |
| 8 | і, ледві минувши його, прибули на врочище Гарна пристань, від котрого був близько город Ласей. |
| 9 | Як же доволї часу минуло й було вже непевне плаваннє, тим що вже й піст минув, то раяв Павел, |
| 10 | кажучи їм: Люде, я бачу, що з утратою і з великою шкодою, не тільки для тягару і для статку, та й для душ наших буде плаваннє. |
| 11 | Сотник же керманичові і властителеві корабля довіряв більш, нїж тому, що сказав Павел. |
| 12 | Як же пристань не була вигідна на зимуваннє, то більше їх давали раду пуститись ізвідтіля, чи не можна б як, добравшись до Финикиї, перезимувати в пристанї Крицькій, що лежить між вітром полуденнїм і західнїм. |
| 13 | Як же повіяв полуденній вітер, то, думаючи, що досягли свого заміру, знявшись поплили мимо Крита. |
| 14 | Та незабаром опісля настиг на них бурний вітер, званий Євроклидон. |
| 15 | Як же підхопило корабля і не можна було противитись вітрові, то віддались ми (хвилям) і носило нас. |
| 16 | На остров же якийсь набігши, званий Клавда, на силу здолїли удержати човна, |
| 17 | котрий стягнувши, усякого способу добирали, підвязуючи корабля; а боячись упасти в сирть (мілке місце), спустили парус, і так нас носило. |
| 18 | А що вельми буря нами кидала, то назавтра повикидали тягар. |
| 19 | А третього дня своїми руками надібє корабельне викидали. |
| 20 | Як же нї сонце, нї зорі не являлись многі днї, і налягала немала буря, то на останок і вся надїя віднялась, щоб спасти ся нам. |
| 21 | Як же довго не їли ми, то ставши Павел серед них, рече: Люде, треба було, послухавши мене, не відчалювати від Криту, (то) і не здобулись би такої втрати і шкоди. |
| 22 | А тепер благаю вас, бодріть ся; не буде бо погибелї нї одній душі з вас, окрім корабля. |
| 23 | Явив ся бо менї сієї ночи ангел Бога, до котрого я належу й котрому служу, |
| 24 | глаголючи: Не бійсь, Павле: ти мусиш стояти перед кесарем, і ось дарував тобі Бог усїх тих, що плинуть з тобою. |
| 25 | Тим бодріть ся, люде (добрі); вірую бо Богу, що так буде, як сказано менї. |
| 26 | Мусимо бо до острова якогось пристати. |
| 27 | Як же настала чотирнайцята ніч, що носило нас по Адриятицькому морю, коло півночи постерегли корабельники, що близько від них якась земля; |
| 28 | і, змірявши глибиню, знайшли двайцять сяжнїв; трохи ж відпливши і знов змірявши, знайшли сяжнїв пятнайцять. |
| 29 | І, опасуючись, щоб не набігти на гостре місце, кинули з демена (керми) чотири якори і дожидали дня. |
| 30 | Як же корабельники шукали втїкти з корабля, спускаючи човна на море, роблячи вид, нїби хочуть кинути якоря з носу, |
| 31 | сказав Павел сотникові й воїнам: Коли сї не зістануть ся на кораблї, то ви не можете спасти ся. |
| 32 | Тодї воїни пообтинали верівки в човна, та й дали йому впасти. |
| 33 | Як же почало днїти, благав Павел усїх прийняти їжи, говорячи: Сьогоднї чотирнайцятий день ви, ждучи, постите, нїчого не ївши. |
| 34 | Тим же благаю вас, прийміть їжи; воно бо для вашого спасення; нї в кого бо з вас і волос не впаде з голови. |
| 35 | Сказавши ж се і взявши хлїб, оддав Богу хвалу перед усїма, і переломивши почав їсти. |
| 36 | Тодї повеселїшали всї, і вони прийняли їжу. |
| 37 | Було ж нас у кораблї всїх двістї сїмдесять і шість душ. |
| 38 | А наситившись їжею, облегчили корабель, викидаючи пшеницю в море. |
| 39 | Як же настав день, не пізнали землї, загледїли ж затоку якусь, що мала беріг, до котрого нарадились, коли можна, причалити кораблем. |
| 40 | І, витягши якорі, пустились морем, порозвязувавши завязї деменові і піднявши парусок по вітру, прямували до берега. |
| 41 | Попавши ж на місце двоєморське, загрузили корабля; і перед, застрявши, був нерухомий, а зад розбивало силою филь. |
| 42 | Між воїнами ж стала рада, щоб вязників повбивати, щоб которий випливши, не втїк. |
| 43 | Сотник же, хотївши спасти Павла, заборонив їм що загадали, і звелїв, щоб ті, хто вміє плавати, перші скочили, і вийшли на землю, |
| 44 | а остальнї, - хто на дошках, а хто на чому з корабля. І сталось так, що всї спаслись на землю. |
