| 1 | Як же вони промовляли до народу, приступили до них священики та старшина церковна та Садукеї, |
| 2 | сердячись, що вони навчають народ і проповідують в Ісусї воскресеннє з мертвих. |
| 3 | І наложили на них руки, і оддали їх під сторожу до ранку, бо вже був вечір. |
| 4 | Многі ж з них, що слухали слово, увірували; було ж число людей вірних тисяч з пять. |
| 5 | І сталось, зібрались уранцї князї їх та старші, та письменники в Єрусалимі, |
| 6 | та Анна архиєрей, та Каяфа, та Йоан, та Александр і скільки було з родини архиєрейської, |
| 7 | і, поставивши їх посерединї, питали: Якою силою, або яким імям, зробили ви се? |
| 8 | Тодї Петр, сповнившись Духом сьвятим, рече до них: Князї людські та старші Ізраїлеві! |
| 9 | коли в нас оце допитують ся про добре дїло (зроблене) недужому чоловікові, чим сей спас ся, |
| 10 | то нехай знане буде всїм вам і всьому народові Ізраїлевому, що в імя Ісуса Христа Назорея, котрого ви розпяли, котрого Бог воскресив з мертвих; Ним сей стоїть перед вами здоровий. |
| 11 | Се камінь, зневажений од вас будівничих, що став ся головою угла; |
| 12 | і нема нї в кому другому спасення, бо й нема иншого імя під небом, даного людям, щоб ним спасатись нам. |
| 13 | Як же побачили вони сьміливість Петра та Йоана, і постерегли, що се люде невчені і прості, то дивувались; і пізнали їх, що вони були з Ісусом, |
| 14 | і, бачивши чоловіка з ними стоячого сцїленого, не мали нїчого сказати проти. |
| 15 | Звелївши ж їм вийти з ради, радились між собою, |
| 16 | говорячи: Що нам робити з сими людьми? бо велика ознака сталась через них усїм явна, що домують у Єрусалимі, і не можемо відректи. |
| 17 | Тільки ж, щоб більш не ширилось між народом, то заказом закажімо їм, щоб більш не говорили в імя сеє нїкому з людей. |
| 18 | І, покликавши їх, заповіли їм зовсїм не говорити анї навчати в імя Ісусове. |
| 19 | Петр же та Йоан, озвавшись до них, рекли: Чи праведно перед Богом слухати вас більш нїж Бога, - судїть. |
| 20 | Не можна бо нам того, що видїли й що чули, не говорити. |
| 21 | Вони ж заказавши, відпустили їх, не знайшовши нїчого, за що б їх покарати, задля народу; бо всї прославляли Бога за те, що стало ся. |
| 22 | Було бо більш сорока років чоловікові тому, на котрому стала ся ся ознака сцїлення. |
| 23 | Відпущені ж прийшли до своїх і сповістили, що казали до них архиєреї та старші. |
| 24 | Вони ж, вислухавши те, однодушно підняли голос до Бога й промовили: Владико, Ти єси Бог, що сотворив небо, і землю, і море, і все, що в них; |
| 25 | котрий устами Давида, слуги Твого, промовив: Чого збунтувались погане, і люде задумують марні речі? |
| 26 | Повставали царі земні, і князї зібрались докупи на Господа й на Христа Його. |
| 27 | Бо зібрали ся справдї на сьвятого Сина Твого Ісуса, що Його помазав єси, і Ірод, і Понтийський Пилат з поганами й людьми Ізраїлськими, |
| 28 | зробити, що Твоя рука і рада Твоя наперед призначили статись. |
| 29 | І нинї, Господи, споглянь на закази їх, і дай слугам Твоїм з усякою одвагою промовляти слово Твоє, |
| 30 | і простягай руку Твою на сцїленнє, і нехай ознаки й чудеса стають ся через імя сьвятого Сина Твого Ісуса. |
| 31 | А як помолились вони, захитало ся місце, де зібрались, і сповнились усї Духом сьвятим, і промовляли слово Боже з одвагою. |
| 32 | Множество ж вірних мали одно серце й одну душу; й нї один, що мав, не казав, що се його, а було в них усе спільнє. |
| 33 | І з великою силою давали апостоли сьвідченнє воскресення Господа Ісуса, й ласка велика була на всїх їх. |
| 34 | Та й в недостатку нїхто між ними не був; хто бо був властительом земель або домів, ті, продавши, приносили гроші за продане, |
| 35 | та й клали у ногах у апостолів, і роздавали кожному, як кому треба було. |
| 36 | Так Йосія, названий від апостолів Варнава (що єсть перекладом: Син одради), левит, родом Кипрянин, |
| 37 | мавши поле, продав, та й принїс гроші, та й положив у ногах у апостолів. |
